У Страбичові «усім миром» будують православний храм

В 1989 році після зустрічі Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачева та Папи Римського Івана Павла ІІ греко-католицька церква України (УГКЦ) вийшла з підпілля.

Самою головною проблемою греко-католицької церкви була відсутність храмів, які, після заборони церкви в 50-тих роках, радянська держава передала православній церкві московського патріархату.
В селах Західної України розпочалися релігійні «війни» між вірниками православної і греко-католицької конфесій за право володінням і за проведення в  храмах богослужіння. Інколи доходило до кривавих «розбірок». Правда, на Закарпатті «війна» не виходила за межі словесної перепалки та блокування входів в храми.
В 90 – ті роки минулого століття, коли  я працював начальником відділу внутрішньої політики Мукачівської райдержадміністрації,  часто приходилось бувати в селах району і вирішувати релігійні конфлікти.  Спостерігалась цікава закономірність: в тих селах, в яких священнослужителі знаходили порозуміння між собою, в церквах панували мир і злагода. Вихід з ситуації знаходився простий і ефективний:  встановлювались графіки почергового богослужіння.
Але були села, в яких релігійна «холодна війна» поступово набирала обертів з риском перерости в «гарячу війну» з погромами та бійками. Не минула «чаша сія» і села Страбичово, що на Мукачівщині. Суперечки «лідерів» церковних громад біля храму, які дуже часто переходили в ненормативну лексику, сесії сільської ради, які інколи тривали по п’ять-шість годин, різні мирові угоди  та багато інших заходів – не давали бажаних результатів. Молоді страбичівські душпастері двох церковних громад стояли на своєму: «не пущать».  Релігійну конфронтацію ще й підігрівали негласні вказівки вищого керівництва православної церкви московського патріархату: за володіння храми стояти «на смерть». І стояли.
Але в кінці кінців мешканці Страбичова  заставили своїх священників найти спільну мову у користуванні церкви. Керівники церковних десяток встановили графік почергового богослужіння в храмі. Пожертвування мирян йшли на утримування спільного храму, який після ремонту набрав ошатного вигляду.
Правда, ті, хто розбирається в тонкощах канонів православної і греко-католицької церков могли звернути увагу на одну цікаву деталь. Більшість греко-католицьких храмів Закарпаття, які в 50-і роки минулого століття перейшли у користування православної церкви, не змінили церковну символіку греко-католицької церкви: розпис храмів, «золоті ворота», іконостаси, хрести на куполах тощо. Не став винятком і св. Дмитрівський храм Страбичова. Як видно з фотографії – це типовий греко-католицький храм з елементами готичної архітектури, які характерні для храмів римського обряду.
В 2013 році на загальних зборах православної і греко-католицької громад,  в присутності  православного священика о. Петра ( Лях Петро Андрійович) та греко-католицького священика о. Михайла (Прицький Михайло Семенович), було вирішено будувати православний св. Дмитрівський храм, який би повністю відповідав канонам православної церкви. Фінансувати будівництво храму вирішили спільно і спільно шукати меценатів і спонсорів, які могли б зробити посильні фінансові пожертви.
На Східній Україні йде війна, а в  Західній Україні, в Закарпатті, знайшли  шлях до релігійної гармонії. Приклад достойний для наслідування.
Миряни села Страбичова Мукачівського району, Закарпатської області звернулись з проханням до автора даної статті опублікувати наступне:
«…В зв’язку з фінансовою скрутою просимо благодітелей надати посильну фінансову чи матеріальну допомогу для будівництва.
Завчасно щиро вдячні за Ваші пожертвування.
Наші реквізити:
р/р 26009000014061 в ПАТ «Фольксбанк», МФО 325213, код 36732364»
P.S.  Недавно  греко-католицький та православний священики звернулись з проханням про допомогу до народного депутата України Віктора Балоги. Віктор Іванович вирішив матеріально допомогти страбичівцям: за рахунок власних коштів профінансувати половину потреби в цеглі та покрівельний матеріал для даху храму.
Приклад народного депутата вартий для наслідування. Хто наступний?

Таким буде св. Дмитрівський православний храм у Страбичові після закінчення будівництва