Починається Різдвяний піст
Православне Закарпаття Блог для тих, хто вірить та хоче вірити. Інтернет-видання "Православне Закарпаття"
Різдвяний піст готує нас до Різдва Христового. Останній із постів року називається Різдвяним через те, що передує святу Різдва Христового, або Филиповим (Пилиповим, пилипівка) так як починається наступного дня після дня пам’яті святого апостола Филипа. Протягом 40 днів цього посту через духовне відновлення та єднання з Богом ми готуємося до зустрічі радісного свята Різдва Спасителя світу.
Звідки у нас Різдвяний піст
Зразу після едикту Константина Великого, який давав можливість християнам вільно сповідувати свою віру у Христа Спасителя, Церква у своїй повноті почала розвивати духовні правила для допомоги вірним у досягненні спасіння. Уже у 4 столітті християни дотримувалися посту перед святкуванням Різдва Христового. Про це пишуть святі Амвросій Медіоланський та блаженний Августин, а Лев Великий, який жив у 5 столітті, свідчить, що цей піст є древнім. Проте, спочатку Різдвяний піст мав різну протяжність: одні постилися тільки сім днів, інші – довше. Тільки у 12 столітті Церква встановлює 40 денний піст перед Різдвом, щоб всі вірні Церкви Христової постилися однакову кількість днів та трималися одного порядку.
Про неголовне: що і коли їсти
Згідно загальним правилам Різдвяного посту, по строгості утримання від їжі він прирівнюється до апостольського посту (перед святом апостолів Петра і Павла). Як правило, ми не їмо рибу у понеділок, середу та п’ятницю протягом всього посту. У суботу і неділю дозволяється риба. Проте з 20 грудня за старим стилем (2 січня за новим стилем) ми вступаємо у період передсвята Різдва Христового та перестаємо вживати рибні страви навіть у суботу та неділю. Останній день посту 24 грудня (6 січня) називається сочельником (від слова сочиво, коливо), або святим вечором. Дехто не їсть у цей день «до першої зірки», тобто до кінця дня. Проте, це тільки благочестивий звичай.
Хворим, немічним, вагітним та дітям
Звичайно, Церква як любляча мати не накладає всю строгість посту на хворих, немічних, матерів, які годують молоком дітей та самих дітей. Утримання від їжі – не самоціль посту. Головне – очистити себе від нечистот гріха та навернутися на шлях духовного зростання у Христовій Церкві. Утримання від їжі допомагає приборкати тіло і пов’язані з ним гріхи, а через це оновити свій духовний стан. Хвора віруюча людина вже знаходиться у стані скорботи, жалю за свої гріхи та бажає тільки одного – одужання. Отже, якщо ви не в змозі слідувати загальним правилам посту, поговоріть із своїм духівником про свій фізичний стан і він вам порекомендує спосіб постування.
Із кухні моєї сусідки у піст тхне смаженим м’ясом
По-перше, чому «тхне» смаженим м’ясом, а не пахне. У всі так звані «скоромні» дні м’ясо нам пахне, а у піст – «тхне?» Насправді, під час посту ми не міняємо свого ставлення до м’ясо-молочної продукції з позитивного на негативний. Нічого для нас не стає раптово гидотою. Піст навчає підкорювати тіло духу і дивитися на їжу не як на об’єкт задоволення своїх «звіриних» звичок, а як на необхідний для нормальної життєвої діяльності предмет, тобто спокійно. Під час посту, до якого, грубо говорячи, входить також утримання від деяких видів їжі (молочної та м’ясної), ми інколи забуваємо, що повинні також утримуватися від гріха. Часом буває так, що наші сусіди чи знайомі, віра яких іще не дуже міцна, не витримують навантажень посту і дозволяють собі їсти молоко та м’ясо. Зазвичай, відчуваючи «скоромний» запах, ми піддаємося спокусі засудити цих «початківців» у вірі за недотримання посту. Цього робити якраз і не потрібно! Засуджуючи інших, ми самі підставляємо себе суду. Не у всіх однакова віра, не всі однаково готові нести послух. Можливо ті люди знаходяться тільки на початку свого духовного росту і багато чого ще не знають. Пам’ятаймо слова апостола Павла: «Хто їсть, хай не зневажає того, хто не їсть. А хто не їсть, хай не засуджує того, хто їсть, – бо Бог і його прийняв» (Рим. 14, 3). Під час спокуси краще помолитися, щоб Господь укріпив нашу віру та навчив нас не засуджувати інших.
