Чому на Закарпатті 1 листопада – День пам’яті померлих
Православне Закарпаття Блог для тих, хто вірить та хоче вірити. Інтернет-видання "Православне Закарпаття"
У Православному Церковному Календарі відзначені дні особливого поминання померлих. В основному це Вселенські Батьківські та Поминальні Суботи. Згідно з практикою Православної Церкви, ми всі разом молимося за спочилих родичів, друзів та знайомих у Мясопустну суботу (перед мясопустною неділею), Троїцьку (перед святом Святої Трійці), Другу, Третю та Четверту суботи Великого Посту.
Осінній Поминальний День у Церковному Православному Календарі називається Димитрівська Поминальна Субота та відзначається у найближчу суботу перед святом святого великомученика Димитрія Солунського (8 листопада), тобто конкретних дат не вказано – тільки дні тижня. В основному це суботи, так як у богослужбовій практиці субота призначена для особливої молитви для померлих. Практика «палити свічки» 1 листопада не вказана як один із таких днів у Православному календарі. Отже…
Звідки до нас прийшла практика відвідин цвинтарів 1 листопада?
Римо-Католицька Церква святкує цей день як день всіх святих. Спочатку це було свято мучеників, яке поступово прийняло характер спомину всіх спочилих.
У світовій практиці, а особливо у Мексиці та деяких іспаномовних країнах, а також у деяких країнах Азії та Європи, день 1 та 2 листопада відзначається як День Мертвих. При цьому, 1 листопада визначене для вшанування душ померлих дітей та немовлят, а 2 листопада – для вшанування душ померлих дорослих. Язичницькі заходи цих народів відображають їхнє розуміння смерті та місця для душ спочилих родичів. Вони будують традиційні вівтарі на могилах, які прикрашають фігурками черепів, квітами, солодощами та різними напоями. На могилах дорослих переважають алкогольні напої. З квітів використовуються яскраві квіти, переважно оранжеві чорнобривці, які мають назву «Квіти мертвих». Люди приносять «жертву» душам померлих, так як вважають, що вони (померлі) можуть відвідувати свої домівки. Природно, що при такому відношенні до душі спочилого родича, мексиканці бажають якось «задобрити» померлих. Між іншим, до початку іспанської колонізації, мексиканські Індіани тримали справжні черепи у себе вдома та вважали за необхідне приносити їх на різні свята. Задовго до цього, під час правління Ацтеків святкувалося свято на честь язичеської богині мертвих Міктлансіуатль.
Пам’ятка для православних християн у день 1 листопада
Православні Християни повинні розрізняти загально-церковну практику від суто світської. Практика відвідин цвинтарів 1 листопада становиться у нас якраз світською. Влада області призначає 1 листопада вихідним. Там, де така потреба виникає, Церква допомагає своїм чадам освячувати ці дні молитвою за спочилих родичів. Але, при цьому, ми повинні пам’ятати особливі дні молитви за померлих, які встановлені Православною Церквою, та приходити у Церковні дні молитви за спочилих у храми, щоб у єдності з усіма Православними Християнами помолитися за спокій душ та дарування їм Небесного Царства. Адже саме молитва, а не свічка, зближує всіх нас через Христа.
Для чого свічка
Свічки, які ми запалюємо на могилах спочилих символізують наші гарячі молитви за тих, кого вже немає серед нас, а також світло Христової правди про загальне воскресіння всіх мертвих у день Другого Христового Пришестя. Ми молимося за померлих родичів до Господа через нашу любов до них, а не через страх їхнього повернення у свої домівки, як у деяких язичників.
Отже, для православних християн відвідини цвинтаря завжди пов’язані з молитвою за померлих до Бога. Для нас це не громадянський акт, а ще один спосіб вираження віри у вічне життя. Ми віримо, що після смерті душа людини не помирає, а йде до Творця, тобто у вічність. Бог не є Богом мертвих, але живих, тобто, перед Богом всі живі.
Якщо ми йдемо на цвинтар 1 листопада, не забудьмо згадати наших рідних у молитвах! До речі, “поминати” алкоголем – не християнська традиція.
