„Сіра” книга закарпатської політики. Ч.1

Середа, 26.06.2013 | 20:187830 8

Короткий екскурс в історію сучасної «закарпатської політики», яка розпочалася з проголошення незалежності України

Кажуть, що не буває політиків „білих” чи „чорних”. Всі політики, якщо вони політики, „сірої” масті. В них є всього потрошку: і доброго і поганого. Скільки їх було на теренах нашого краю за останні двадцять з лишком років? Не дуже багато. Я б виділив чотирьох з них, діяння яких вже записано в нашу історію: Балога, Ратушняк, Устич і Різак. «Політична історія» Олександра Ледиди ще тільки починається.

Якщо за Різаком і Устичом вже „перегорнута сторінка”, то двоє перших продовжують залишатися в політиці і вести боротьбу не тільки на закарпатському, але й загальноукраїнському „олімпі”. В чому причина цієї безкомпромісної боротьби? Причин багато. Від звичайних побутових, до економічних та політичних. Версій в місцевій пресі подається багато. Всі вони в тій чи інші мірі грішать певним суб’єктивізмом. Має право на істину, навіть, таке висловлювання пересічного громадянина: біля „корита” місце тільки для одного, тому Ратушняк і „закотив рукава”, щоб відштовхнути від цього „корита” більш вдалого „супротивника – друга”. Так це, чи не так? Спробуємо це підтвердити чи спростувати у своїй версії боротьби „друзів-ворогів”.

Розділ 1. Первинне накопичення капіталу. Спільне і відмінне.

Первинне накопичення капіталу Сергія Ратушняка і Віктора Балоги майже однакове. На початку 90-тих років минулого століття обом молодим і симпатичним чоловікам не було ще й тридцяти. Самий активний біологічний вік. Якщо маєш „клепку” в голову, то можеш використати її з максимальною користю. Тут ще й політична ситуація допомогла: Союз розвалювався, а незалежна Україна ще тільки народжувалась. Закони, практично, не працюють. Гріх не скористатись ситуацією. Не були винятком в цьому плані Сергій Миколайович та Віктор Іванович. Згадаймо багатокілометрову черги на українсько-угорському кордоні в „епоху” Перебудови Горбачова. Серед багатотисячного натовпу десь загубились і приватні автомобілі молодих і енергійних „човників”, які везли в колишню соціалістичну Угорщину дешеві радянські промислові товари. А звідти? Теж стандартний набір: продтовари, відеомагнітофони, списана військова техніка тощо. В пригоді став і набутий вже досвід торгівців. Віктор Балога працював товарознавцем на Мукачівській універсальні базі, а Сергій Ратушняк освоював „професію” фарцовщика, продаючи, власноручно зшиті джинси і працюючи одночасно інженером в одній з проблемних лабораторій кафедри мікроелектроніки Ужгородського університету під керівництвом Ізольди Бандровської, дружини першого секретаря обкому КПУ Генріха Бандровського....