Моя кишенькова енциклопедія Ужгорода (вірш)

Моя кишенькова енциклопедія Ужгорода

Усім вам з любов’ю

Українську історію неможливо читати без брому.

Володимир Винниченко

«Нашу історію неможливо читати без квашеної капусти», –

Міг би пафосно заявити професор-історик Сергій Федака.

Коли б я не прийшов до нього – взимку чи літом, вдень чи під ранок –

На столі завжди стоятиме тарілка квашеної капусти й наповнені рюмки.

Можливо, за це я й люблю до нього заходити.

Думаю, квашена капуста виконує в нього ще й естетичну функцію –

Замість вазонка з трояндами, наприклад.

Підозрюю, що Сергій Федака спить у ванній, остерігаючись вибухів

І терористичних нападів.

Думаю також, що Сергій Федака – вигадане ім’я.

Лесь Белей – любитель пива і всього балканського,

Його часом навіть важко вмовити на горілку, проте це зважди вдається.

Можливо тому, що він переймається виховною працею:

Має молодшого брата Остапа, котрого вмовити на згубні спокуси значно легше.

Лесь Белей – ще й велосипедист, але, на жаль, такий тип транспорту

ніяк не допомагає транспортувати поетів, обезсилених натхненням і любов’ю.

Михайло Рошко – екзорцист, дзен-буддист, грішник.

Мандрівник, лижник, завкафедри.

Водій, спокусник, йоґа-аматор.

Може розказати все про правильне дихання, Поля Верлена,

Організовує мітинги, я ніколи не бачив його п’яним.

Цього року ми з ним збираємося до Риму, я йому довіряю.

Валік Кузан ніколи не пив жорстко, але співає добре навіть тверезим.

За кілька днів у нього з’явиться син. Що ж, матиме виправдання.

Сашко Гаврош – автор еротиичних віршів і книжок для дітей,

У зв’язку з чим підозрюється в педофілії.

Так само, як і в інших злочинах, скоєних переважно

В одному нічному клубі за Ужгородом, або в Острозі,

Або в будь-якому іншому Луцьку (ех, пам’ятаєш, Сашко?!).

Вік Коврей – вегетаріанець, географічний поет, єдиний в своєму роді.

Пише про всі населені пункти, його іменем будуть названі вулиці

В них, що ж - непоганий розрахунок на безсмертя.

Постановив собі не пити три роки, ми довго сміялися і не вірили,

Але, курва, йому вдається. Ми заздримо.

Оксана Луцишина – фемінстка, спокуслива жінка, ночами

Вчить «Фауста» в ориґіналі, мешкає в Штатах,

Що, втім, не заважає їй бути з нами й нашою.

Ірися Ликович - поетеса, яка хоче бути прозаїком.

Постачальник марихуани (дякую, Іро!), чудовий співрозмовник.

Денис Фазекаш – кримінальний аналітик, автор багатьох некрологів

В обласній і республіканській пресі.

Ярослав Гулан – завжди серйозний, фотографує будинки,

передплачує журнали, відомий своїми подвигами у новорічну ніч.

Слава Богу, його тоді вдалося знайти у якійсь коморі.

Володя Феськов – громадський діяч, член бюро, суперовий пияк,

Промо-аґент фільмів Такеші Кітано,

Зранку приходить з пляшкою вина, стукає у вікно.

Здається, згадав усіх.

Залишається якось зібратися на ювілеї, скажімо,

На святкуванні 70-річчя Віка Коврея в спілці письменників.

Ми прийдемо з костурами, внуками, бородаті, у вишиванках.

Сядемо всі за стіл у президії, покритий червоною скатертиною,

Виголосимо кілька двогодиниих патріотичних промов,

Хтось навіть зронить скупу чоловічу сльозу,

Полаємо трохи молодих поетів, котрі не мають нічого святого, навіть нас.

І єдиним, що нагадуватиме про нашу молодість, буде

Квашена капуста на столі у президії.