Блог Келлер Наталії

Стій, бо луснеш мою «бульбашку»!!!

Келлер Наталія

Сподіваюся, що всі гарно відсвяткували новорічно-різдвяні свята, побачилися з рідними, близькими і набралися купи позитивної енергії на рік грядущий.
Після новорічної теми мого першого блогу я знову повертаюся до того дня, коли прилетіла до Сполучених Штатів Америки. Чому саме цей день? Напевне, тому, що саме в перші дні мого перебування мої відчуття та сприйняття є найгострішими та найточнішими.
Пам’ятаю свої думки в літаку Чикаго-Денвер... Пролітаючи над засніженою американською землею, розмірковую: «Багато хто зараз хотів би опинитися на моєму місці, а я ніколи навіть в гадці не мала, що у мене в руках буде паспорт з дозволом на постійне місцепроживання (ПМЖ, як кличуть це в народі) в омріяній багатьма країні.» Існує хибне уявлення, що складається в голові в людей «там краще, ніж тут». Англомовні читаті мене зрозуміють, коли я процитую відомий англійський вислів «The grass is always greener on the other sidе». Так думають переважно ті люди, які далі свого міста/села не виїздили, або ті, яким доля дарувала непогані матеріальні статки, і не зважаючи на їхнє місце розташування, справи у них ідуть добре.

Вибачте за ліричний відступ. Ну, а тепер ближче до таємничої «бульбашки»! Чи помічали ви за собою, стоячи в черзі, що вам не комфортно через те, що вам в потилицю дихає інша людина. Або, в переповненому автобусі ви не знаєте, куди себе подіти, коли об вас труться інші пасажири... Вам знайоме це відчуття?  - Ваш особистий простір було порушено.

Особистий простір. Чи задумовувалися ви колись про нього? Чи вистачає вам його? Чи, можливо, вам комфортно в будь-якій атмосфері. Згодна, що це не та філософська тема, над якою люди задумовуються кожного дня, власне, тому я і обрала її до обговорення. Саме обговорення, і живої дискусію, адже, хочу, щоб читачі висловлювали свої думки з цього приводу. А почну я з себе...
Отже, Чиказький O’Hare International Airport, 20 грудня 2012 року. Мій рейс відмінили у зв’язку з погодніми умовами. Люди подейкують, що потрібно буде чекати 2-3 дні.... а Різдво вже на носі. Стою в черзі на rebooking (перебронювання). Авіалінія, яка мене обслуговувала (American Airlines), приймала людей в швидкому темпі і без жодних доплат бронювали клієнтам інші рейси. Тут мені в очі кидаються відстані, на яких люди стоять один від одного, близько півметра. Саме ця дистанція, на якій людям комфортно спілкуватися та перебувати в громадський місцях, називається «personal space» («особистий простір»).


Відстань, яка відділяє людей в черзі до банкомату, до каси, на ринках, ані трішечки нас не бентежить. Просто нам так зручно і комфортно, і нас це не зачіпає. Інша справа з американцями. Некультурним вважається, якщо ви підійдете до незнайомої людини ближче, ніж на півметра, тому що ви поставите цю особу в незручне становище. Справа вся у культурних відмінностях, а коли ми говоримо про різні культури, то не існує такого поняття, як «вірно» та «невірно». Я б сказала, що є терміни «прийнято» та «неприйнято».

Тут мені пригадуються дві ситуації з власного досвіду. Перша відбулася ще до мого першого приїзду до США. Якщо це будуть читати мої одногрупники з Прикарпатського національного університету, то вони зрозуміють, про кого йде мова. Ця українська викладачка має дивну звичку відходити від співрозмовників на 2-3 кроки, коли ті підходять до нех поговорити. Дивна.... подумаєте ви і помилитесь. Просто це її особиста бульбашка, яку оточуючі руйнують, підходями ближче кофортної для неї відстані.
Інша історія відбулася вже після мого приїзду на Україну. Я прожила в Америці всього 9 місяців (саме стільки триває у них навчальний рік), але сильно увібрала у себе їхню поведінку. Коли повернулася на батьківщину, то помітила, що мене дратують люди, які стоять на надзвичайно маленькій відстані від мене. Скажете, що це фобія? Та ні, думаю, що просто звичка. Зрештою, через деякий час я знову адаптувалася що нашої культури.

Список культур та їхнє поняття особистого простору можна продовжувати. Просто будьте уважними, коли ви зіштовхнетесь з людиною з іншої країни, культури, менталітету. Придивіться уважно, на якій відстані вона почувається комфортно і старайтеся не проникати в її особисту бульбашку. Ось і все!
Мені хотілося б висвітлювати більше, ніж одну тему, але чи буде доцільним перестрибувати з одного на інше. Прошу вас ділитися своїми ідеями, зауваженнями, та запитаннями. Буду рада відповісти на них в коментарях чи в наступних публікаціях.

Коментарі -
Зачекайте...