"Грибний похід"

Пригадую, як був малий, то ми з дідусем що вихідних ходили по гриби. 

Довіряв тільки йому. І його поради завжди були безцінні. Це він навчив мене зазирати під кожен кущ, розгортати при підняте листя й остерігатися гадюк. І саме він привив мені любов до грибів.

Найбільше я любив збирати «зонтики». Хоч вони й менш цінні ніж білі гриби, зате їх видно за кількадесят метрів. Чотири-п’ять штук і моя дитяча корзинка була повна. Живе дідусь поряд з лісом, тому зібратись у спільний похід по лісову смакоту ніколи не було проблемою.

Коли почав вчитись в університеті, то на спільні «пошуково-грибні» рейди часу майже не було. А з роботою на ТВ про них майже забув.

Давно хотів це зробити. Знову піти до лісу і на збирати грибів. Вже й забув, що таке подерти старі речі о лісову чорницю і намочити ноги в мокру від роси траву. 

Сьогодні, перед роботою, таки наважився. Встав о 5-й ранку, взяв маму і племінника в поміч й поїхав до лісу. Отримав заряд енергії на весь робочий тиждень. За півтори години назбирали два відра білих грибів. Купу позитивних емоцій і справжній релакс.

Повертаючись зателефонував дідусю, аби розказати про свій «улов». Дуже здивувався коли він сказав, що він саме в тому ж лісі. Щойно вийшов по гриби.

Я направив його на своє «грибне місце» і поїхав додому.
 

Отак почався мій сьогоднішній ранок. Гарного Вам дня!