Коли українцям нарешті набридне свавілля чиновників і всеохоплююча корупція?

Прокляття нашого народу полягає в тому, що ми - українці, не вміли ніколи посправжньому згуртуватися. Ми боїмося і не бажаємо заступитися за чужу нам людину, хоча завтра самі можемо опинитися в його ситуації.

 

Невже історія так нічого нас і не навчила?

 

Звісно одна людина не зламає систему, але своєю завзятістю вона може дати приклад іншим.

 

Давайте будемо відвертими самі з собою - багато представників сучасної української та світової еліти колись були біднішими за нас з вами, але на відміну від багатьох, вони вірили в себе і не здавалися, а після кожної поразки піднімалися з багнюки і продовжували свій шлях до успіху, тому зараз вони і є тими ким вони є.

 

Кожного дня при спілкуванні з знайомими та друзями ми висловлюємо своє невдоволення ситуацією яка сьогодні існує в Україні. Через постійний ріст цін, тотальну корупцію в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, вседозволеність місцевих князьків з кожним днем стає важче проіснувати – саме проіснувати, а не жити, тому що жити означає мати стабільну роботу, отримувати достойну заробітну плату, якої вистачає не тільки на продукти харчування, одяг і комунальні послуги, але й щоб відкласти собі на щорічну відпустку чи то на майбутній автомобіль, житло тощо.

 

Однак більшість українців так і будуть існувати, замість того щоб жити і вони самі в цьому винуваті.

 

Я не буду розповідати про те, що багато українців до виборів ставиться більш легковажно ніж до походу за продуктами до найближчого супермаркету. А потім ці ж українці розповідають, яка в нас влада погана –дійсно погана, але вони там де вони є завдяки абсолютної безвідповідальності і несерйозності виборців.

Часті подорожі в країни Європейського Союзу дають мені можливість краще вивчити їхнє суспільство, завдяки цьому я можу більш-менш об’єктивно порівняти його з нашим.

 

Найбільше в європейцях мене вражає їхнє ставлення до чиновників і повага до своїх прав.

 

Чиновник в ЄС, крім поодиноких випадків,навіть подумати не сміє про хабар, якщо це стосується своїх громадян. Скажете,що це через високу заробітну плату, інше мислення чи то виховання або через сувору відповідальність?Можливо. Але основна причина це те, що на відміну від більшості українців,європеєць не опустить голову і тихо віддасть гроші, які в нього вимагає чиновник, а відразу влаштує скандал, після чого звернеться в усі відомі йому правоохоронні органи, а можливо й навіть в суд за відшкодуванням моральної шкоди. Як кажуть в народі – не дозволяє, щоб на голову сіли.

 

Ви скажете мені, що в нас це нереально зробити, але я вас запевняю, що ще й як реально і це вам підтвердить не один українець.

 

Я розповім вам як я дію в подібних ситуаціях, можливо це переконає вас, що чиновників не потрібно боятися, і не на кухні своїй дружині чи за келехом пива в компанії знайомих потрібно висловлювати своє невдоволення,– а чиновнику.

 

Все починається з вашого мислення.Особисто для мене чиновник – це особа, яка здійснює управлінські функції відповідно до наданої їй державою компетенції, особа яка повинна працювати заради спільного блага кожного громадянина, але головне – це особа, яка отримує заробітну плату з моїх податків.

 

Якщо якийсь чиновник почне зі мною розмовляти зверху чи неналежно виконуватиме свої обов’язки, що в моїй діяльності трапляється досить часто (я приватний юрист і депутат місцевої ради від опозиційної партії) я відразу дам йому зрозуміти, що не збираюсь терпіти подібного ставлення до себе.Як я це роблю – спочатку намагаюсь коректно пояснити чиновнику, що він не правий, нерідко посилаючись при цьому на норми закону. Звісно все залежить від конкретної ситуації, але якщо ви знатимете принаймні основні норми Конституції України, Законів України «Про звернення громадян»,«Про доступ до публічної інформації», Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348«Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації» вам вже буде набагато простіше спілкуватися з чиновником при зверненні. До того ж на сьогоднішній день в всесвітній мережі інтернет існують десятки сайтів, на яких ви зможете довідатися про нормативні акти, якими керуються ті чи інші посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому практично кожен державний орган має свою власну веб сторінку, де розміщені всі нормативні акти,якими вони керуються у своїй діяльності.

 

Якщо чиновник і надалі поводиться не коректно, я прошу його прикликати свого безпосереднього керівника, щоб вирішити конфлікт на місці, або сам звертаюсь до нього. Якщо і це не допомогло, я ввічливо прощаюся і йду в прокуратуру з відповідною письмовою скаргою на чиновника та його керівника.

 

Паралельно готую скаргу на ім’я головного керівника органу чи установи, в якому працює «непорядний» чиновник (на імя міністра,начальника служби тощо).

 

Визнаю, що нерідко подавши скаргу на того чи іншого чиновника в місцеві органи виконавчої влади не добиваєшся справедливості, тому приходиться звертатися вище, але для того, щоб грамотно підготувати скаргу потрібно максимум декілька годин. Після цього ви додаєте до скарги всі необхідні на вашу думку додатки і посилаєте його в Київ за адресою центрального органу (адресу знову ж таки можете взяти з офіційного сайту потрібного вам органу).

 

І нехай ваша скарга розглядатиметься 1, 2, 3 місяці –головне, що чиновника «подьоргають» і нехай він буде злий на вас,спробує знову нахабно себе вести з вами – знову на нього напишете. Я за два роки після більш як двохсот скарг, яких я готовив своїм клієнтам, не кажучи про свої власні, та десь біля 30 депутатських звернень добився того, що до моїх клієнтів чиновники навіть інших органів почали принаймні більш менш ввічливо ставитися.

 

Одного разу в прокуратурі мене хотіли підколоти мол я їхній улюблений скаржник, на що я з такою же усмішкою як вони мені це сказали відповів, що хтось же має боротися в місті проти «зарвавшихся» чиновників,раз прокуратура не хоче цього робити. Після цього мене більше ніколи так не називали,хіба що за моєю спиною)))

 

І справа зовсім не в тому, що чиновники в моєму місті більш м’які ніж наприклад в Києві, Донецьку чи Дніпропетровську,просто ви маєте розуміти, що на кожну «хорошу» посаду завжди знайдеться бажаючий, який тільки те й чекає, щоб з’явився привід «убрати» свого колегу і самому зайняти його місце.

Не думайте, що раз чиновник і надалі працює, то йому нічого не дісталося через вашу скаргу. В правоохоронних органах не люблять розповідати про те, що когось з працівників притягнули до відповідальності чи тим більше, що в скільки йому ви обійшлися. Навіть, якщо чиновник «владнає»проблему, яку ви йому створили, будьте спокійні – це все рівно йому в щось обійшлося. І навряд чи через свою нетактовність в розмові з вами чи невиконання вимог закону, чиновник захоче знову потрапити в подібну ситуацію. Звісно є чиновники з «залізобетонними дахами» але це як правило одиниці в конкретному місті чи районі.

 

А саме головне пам’ятайте – правоохоронні органи завжди будуть вам раді, коли ви приноситимете їм на підносі чергового чиновника, адже за свої гріхи йому прийдеться платити. Це вони чиновникам будуть говорити, які ви погані))) Це я можу сказати з досвіду.

 

Тож не дозволяйте, щоб чиновники ставилися до вас як до холопа, не бійтеся відстоювати свої права. Не бійтеся якщо у вас стопор при розмові з чиновником, який порушує ваші права,попрощайтеся і підіть до його начальника, якщо і це не допоможе ідіть заспокойтеся, а потім підготуйте скаргу і надішліть його обов’язково в органи прокуратури та в центральний орган в якому працює чиновник-нахаба.

 

Практично у всіх правоохоронних органах негласно існують показники по кількості виявлених корупціонерів на яких складаються протоколи про корупційне правопорушення та хабарників. Але для того щоб притягнути до відповідальності непорядного чиновника їм потрібна ваше звернення. Можна владнати ситуацію, коли хтось один на тебе поскаржився, але якщо це систематично, до того ж про кожен такий випадок дізнаються в Києві –будьте певні в більшості випадків чиновник«заспокоюється» або взагалі його звільняють чи переводять.

 

В Україні тому такий високий рівень корупції, що українці категорично не бажають і бояться поскаржитися на недобросовісного чиновника,тому що думають про якісь міфічні наслідки. Що з вас візьмуть? Якщо захочуть підставити і так підставлять, захочуть посадити…Але будьте впевнені, що від людини, яка так просто не опустить свої руки перед вседозволеністю чиновників і яка піде до останнього, щоб чиновника наказали, будуть триматися на відстані.На скажених вовків навіть свої не кидаються.

 

Заодно ви почнете себе більше поважати і самооцінка у вас виросте, коли ви будете знати, що принаймні один «зарвавшийся»чиновник отримав по закону або принаймні потратився. Не бійтеся давати роботу правоохоронним та контролюючим органам – ми ж їх «кормимо», нехай відробляють.

 

Ви маєте вимагати від чиновників, щоб вони дотримувалися закону, а якщо вони цього не хочуть робити – то це ваш обов’язок,а не право,повідомити про такого чиновника правоохоронним органам. І пам’ятайте на його місце завжди знайдеться хтось інший, який тільки і чекає вашої скарги+правоохоронні органи, яким потрібні чиновники з проблемами)))

 

Європейці не в останню чергу живуть краще від нас тому,що вони вже давно усвідомили, що ні одна влада не захистить їхні інтереси, якщо вони самі його не захищатимуть. Не чекайте поки прийдуть до влади політики, які замість вас вирішать ваші же проблеми, в той час як ви дома будете жалітися на чергового чиновника.

 

Краще намагатися щось змінити і знати що в тебе нічого не вийшло, аніж нічого не робити і постійно замислюватися над тим, що якби ти спробував, можливо, в тебе все б вийшло. Ваше життя у ваших руках. Якщо хочете жити гідно - підніміть свої голови, не бійтеся відстоювати свої права.

 

Як колись сказав Мартін Лютер Кінг: "Перший крок робіть з вірою. Не обов'язково бачити всі сходи. Досить зробити крок на першу сходинку".