Вже 40 років ужгородці слухають органну музику

І хоча нема вже серед нас головної натхненниці свята, унікального музиканта і людини світлої душі Наталії Висіч, та коли у цих стінах знов і знов звучить орган – відчувається якась незрима її присутність у залі… Вона грала на цьому інструменті як ніхто інший. Від її вправних доторків орган вмить оживав, його потужні звуки наповнювали залу, змушуючи завмирати серця. Наталя Дмитрівна понад усе любила цю сцену, вона обожнювала тісну комірчину під самісіньким дахом філармонії, що слугувала їй за кабінет, гардеробну і кімнату відпочинку.

Там артистка зберігала свої сценічні костюми, які, до слова, сама й шила. Там зі старих афіш на вас дивилися її проникливі очі, а безліч світлин свідчили про активну концертну і викладацьку діяльність нашої органістки. Це була святая святих Наталії Висіч, своєрідна келія, де вона могла вести душевні розмови зі своїми ученицями чи посидіти на самоті, попити чаю у тиші. Артистка з таким трепетом ставилася до цього втаємниченого закапелочка, що свого часу просто навідріз відмовилася пустити туди малярів, чим врятувала від знищення залишки автентичних фресок на стінах споруди у своєму первозданному вигляді, пише Таїсія Грись, газета "Новини Закарпаття".

І тут доречно згадати, що цього року нашій рідкісній пам’ятці культури виповнюється 110 літ! Адже ужгородську синагогу – перлину архітектури європейського рівня – звели у далекому 1904-му, ще за Австро-Угорщини. Автори проекту (Дюла Папп та Ференц Саболчі) замахнулися на мистецький шедевр – і не схибили. Силами архітекторів і майстрів, коштом міської управи, багатих меценатів та всієї єврейської спільноти краю за короткий час на березі Ужа постала прекрасна, велична споруда, аналогів якій нема в цілій Європі.

Це вже потім, з приходом на Закарпаття радянської влади, синагога була позбавлена багатьох своїх унікальних оздоб і культових особливостей, зазнала кардинальної реконструкції задля перетворення у заклад культури: наприкінці 40-х років минулого століття це приміщення було відведене для облаштування обласної філармонії. Залишимо цей факт на совісті тодішнього режиму, який не один храм (чи то синагога, греко-католицька церква, інші сакральні споруди) приніс у жертву «новому» світопорядку. Можемо лише констатувати, що зрештою колишня єврейська синагога стала першою державною музичною установою та головною концертною залою нашого краю, здатною приваблювати своєю архітектурною довершеністю й унікальною акустикою не лише музикантів і естетів, а й тисячі туристів і гостей древнього Ужгорода.

Фахівцями вже давно визнано, що ця історична будівля перебуває в аварійному стані. Особливо загрозливим фактором є просідання ґрунту та пов’язане з цим руйнування фундаменту споруди. Держава дуже важко відшуковує кошти на реставраційні роботи. Не хочеться наврочити, але зараз у цій наболілій проблемі з’явилися певні зрушення: нарешті виділено фінансування, і бригада майстрів саме приступила до укріплення фундаменту.

До відкриття 68-го концертного сезону суттєво оновлено концертну залу: перші глядачі вже мали змогу оцінити свіжі оздоби. На найближчий час заплановано ще ряд робіт задля покращення комфорту відвідувачів.

Не можемо обійти увагою ще один знаковий ювілей: рівно 40 років тому у великій залі Закарпатської філармонії було встановлено орган «Riger Kloss», реконструйований та перевезений з Москви. Сталася ця знакова подія у 1974 р. завдяки зусиллям тодішнього художнього керівника установи Іштвана Мартона та його творчій співпраці з видатним органістом сучасності Гаррі Гродбергом. Колись маестро Мартон дав путівку в творче життя Наталії Висіч. Вона з вдячністю прийняла такий дарунок долі: обожнювала цей інструмент, доглядала його і «лікувала», коли була така необхідність. А ще виховала гарних учнів, аби філармонійний орган ніколи не осиротів. Зараз він перейшов до рук однієї з учениць Наталії Дмитрівни – Лесі Гайдук.