Ужгородці поволі розбирають старовинну огорожу на Анкудінова

Огорожа посипалася не від давності, а від… рук шукачів металобрухту. Самі мешканці кажуть, що хоч і зроблена не один десяток років тому, але прослужила б ще довго (камінь залитий бетоном).

А сусідній 31-й будинок уже залишився без великих кованих воріт з двох секцій. Кілька років тому вночі вкрали одну половину, а потім зникла й інша. Як тут не дивуватися: вага подібних металевих конструкцій може піддатися не одній парі, причому дужих рук. Та й сама вулиця — в центральній частині міста, недалеко від залізничного вокзалу. Тоді мешканці зверталися в міліцію, але жодних наслідків розстеження.

Нинішня картина — справа рук тих же шукачів металобрухту. Будуть «орудувати», поки не знищать все. У цій ситуації дивують два факти: повна байдужість мешканців (невже не чути, як вночі під вікнами довбають огорожу?). Інше – позиція працівників пунктів прийому металобрухту. Невже не виникає думка зателефонувати в міліцію (хоч і на неї мало сподівань), коли приносять ті ж раритетні ковані ворота чи викрадені люки. Ми — мешканці свого міста, і саме від нас залежить, в якому місті нам жити, пише Оксана Штефаньо, газета "Новини Закарпаття".