"Як мене в армію забирали". Розповідь угорця із Берегова

Особлива напруга склалася на Берегівщині - тут подібні пікети відбулися майже у кожному селі. Особливо там, де мешкають угорці. Не виключено, що демонстрації були спеціально організовані, адже всі жінки розповідали одні й ті самі "страшні історії": про те, що їхніх чоловіків примусово забирають в армію серед ночі, обшукують домівки та таке інше.

Однак офіційно жодного подібного випадку не було зафіксовано, ніхто не звернувся зі скаргами до міліції чи прокуратори, до адвокатів та громадських організацій. Так само ніхто не розповів щось подібного журналістам, навіть на умовах анонімності.

Утім у людей досі залишається чимало запитань, на які вони не отримали відповідей. Також багато хто просто не знає, які мають права у випадку, якщо  потрапляють під дію закону про часткову мобілізацію.

Перш за все мобілізація торкається тих, хто вже має досвід військової служби та має відповідну військову спеціальність. Однак звільняються від неї ті, хто має трьох та більше неповнолітніх дітей, студентів та тих, хто має проблеми із здоров'ям.

Примусово до війська нікого не забирають. Це підтверджує розповідь мешканця  міста Берегово Золтана Олоса, батька двох дітей, угорця за національністю.

У інтерв'ю виданню "Kárpátalja" він розповів, що 13 липня до нього додому завітали два міліціонери. І сказали, що йому слід наступного тижня добровільно з'явитися до берегівського військкомату. Виявляється вони вже до цього приносили повістку, але нікого не було вдома. 

"Вони розмовляли ввічливо, без грубощів. Один говорив угорською, а інший  українською. Так само ввічливо розповіли про що саме йде мова", - каже Золтан Олос.

Золтан проходив строкову службу і був звичайним солдатом з 1997 по 1998 рік. Ні звання, ні відповідної кваліфікації не отримав. У його військовому квітку лише записано, що він має професію водія, оскільки до цього вже мав водійське посвідчення.

У зазначений вівторок берегівець з'явився, аби пройти військовий медичний огляд (комісію).

"По суті, відбувалося так, що я мав стати у чергу разом з молодими призовниками та іншими мобілізованими. Насправді мав лише підписати кілька паперів у лікарів. Тобто їм достатньо було побачити, що в нас є цілі руки і ноги. І лише один сказав, що якщо у когось є якісь скарги або зауваження - це слід зазначити. Я зазначив, що навчаюся в угорському вищому навчальному закладі. Мені сказали, що це візьметься до уваги, однак у разі введення військового стану цей документ буде нічого не вартий", - розповідає Золтан Олос.

Так він повернувся додому. Ввечері 29 липня, коли його не було дома, прийшов військовий з повісткою та просто кинув її у поштову скриньку.

"Я думав, що мені нема чого хвилюватися і пішов. Тоді відбулося ще одне медичне обстеження. Нам повідомили коли нам потрібно з'явитися. І ще взяти їжу на один день, засоби гігієни. Я поцікавився про свою довідку, яку приніс раніше. У військкоматі мені відповіли, що цей документ не можуть взяти до уваги. Оскільки я корінний угорець, а вони розмовляли українською, то не все зрозумів чому саме мене не могли звільнити від служби".

Золтан одразу подзвонив дружині, і вона почала плакати. Бо на початку навіть не знав, чи його взагалі відпустять додому, аби попрощатися з рідними.

"Коли я отримав першу повістку, то звернувся до берегівського реформатського священика Ференца Тороцкезі, який запропонував свою допомогу і обіцяв поговорити з військовим комісаром по моїй справі. На жаль, його в той день не було в Берегові. Я намагався дозвонитися до нього, але не вдалося..."

Згодом зв'язався з іншим священиком, Атіллою Мокшаї. Він порадив звернутися до представника угорської культурної організації Кароліни Дарчі. Жінка  порадила, аби навчальний заклад надав офіційне, закріплене печаткою, посвідчення. Адже той документ, який Золтан поніс у військкомат був дублікатом з українським перекладом. Також разом з юристом було підготовлено офіційного листа, в якому було посилання на закон "Про часткову мобілізацію". А також прохання, аби людину, яка навчається у вузі було звільнено від мобілізації.

Згодом відбулася зустріч з військовим комісаром. Допоміг у цьому Йожеф Шін.

"Він домовився про особисту зустріч по моїй справі. А вже через кілька годин військовий комісар звільнив мене від військової служби. Того дня я отримав свій військовий квиток", - каже Золтан.

Тому радить тим, хто потрапив у подібну ситуацію намагатися не панікувати, а знайти можливості для вирішення питання.

"Не бійтеся відстоювати свої права. Якщо є можливість, згідно закону, нею слід скористатися. Я сподіваюся, що тепер більше не отримаю повісток під час навчання. Та сподіваюся, що до того часу як завершу навчання, складна ситуація в Україні розв'яжеться на краще", - каже берегівець.

І додає, що також чув чимало чуток про те, що на Закарпатті нібито відбувається "насильницька мобілізація". Однак на собі нічого подібного не відчув.

"Я не відчув жодної агресії або насильства по відношенню до мене. Звісно чув ці плітки про те, що нібито інших людей забирають просто з ліжка та не дозволяють потім побачитися з рідними, а відправляють на війну. Однак я такого на собі не відчув. Я вів себе ввічливо, і зі мною теж поводилися відповідним чином. Коли я отримував свій військовий квиток, то потиснув руку кожному у військкоматі ..."

Іван Романчук, Мукачево.Net