Раббі Хуго Грін, родом з Берегова – найвпливовіша людина Великобританії (ФОТО)

 У 2005 році газета The Jewish Chronicle назвала Хуго Гріна серед найвпливовіших єврейських лідерів Великобританії за всі часи. Такі результати показало опитування 2.000 читачів. А такої популярності, і не лише серед єврейської спільноти, рабину вдалося досягнути завдяки щотижневим виступам на BBC Radio 4 з програмою «Моральний Лабіринт». Ця радіопрограма стосувалася багатьох етичних проблем британського суспільства, які обговорювалися священиком максимально чесно і відкрито…

Кадри з документального фільму про Хуго Гріна

Рідкісний сплеск емоцій для телебачення:коли у 1996 році журналісту і ведучому BBC Майклу Буерку довелося повідомити глядачам про смерть свого друга Хуго, він не міг стримати сліз…Тоді фільм Наомі Грін «Chasing Shadows», який вона зняла разом з батьком, знову показали на англійському телеканалі Channel 4. На знак пошани. У документальній стрічці йдеться про рідне місто Хуго Гріна - Берегово. Саме сюди він вирушив у 1989 році, аби згадати про своє дитинство...

Хуго Грін народився 25 червня 1930 року в Берегові, що перебувало у той час на території Чехословаччини. Батько - Гейза Грін, торговець деревиною, був його першим вчителем. Маму звали Белла Нейфелд, вона була родом з села Сільце. Одружилися батьки в 1929 році, а через рік в них народився перший син - Хуго.

У 1938 році в Берегово повернулися угорські війська. А у квітні 1944 року всю родину Грін разом з іншими євреями Берегова було відправлено у гетто, що було влаштоване на території цегляного заводу, а згодом у товарних вагонах – до концтабору смерті Аушвіц (28-31 травня 1944).

Прибуття транспорту з угорськими євреями у Аушвіц. 1944.

Всіх - маму, батька, бабусю і дідуся, молодшого брата Габі, якому ледь виповнилося десять.  Хуго було 13-ть, але він виглядав старшим і назвався теслярем. Тому його разом з батьком були відправлено на роботу, всіх інших з родини – знищено в газовій камері.

Хуго Гріна і його батька, разом з 2600 євреїв, було відправлені на «марш смерті» у концтабори Заксенхаузен і Маутгаузен. Менше тисячі з них вижили. 4 травня 1945 року Хуго та інші в’язні були звільнені. Але Гейза Грін помер через кілька днів від тифу і виснаження.

У лютому 1946 року Хуго потрапив до останньої групи хлопчиків, яких мали вивезти з Праги до Великобританії на борту бомбардувальника Lancaster 683. Цю місію порятунку було організовано через Центральний британський фонд. Великобританія прийняла за час війни у себе майже 10.000 юних біженців, які залишилися без батьків. Більшість з них розселили у прийомних сім’ях, костелах і фермах.

Британський Lancaster 683, яким рятували дітей від смерті

Так Хуго потрапив до Шотландії, у тому ж році йому пощастило переїхати до Лондона, де він почав вивчати математику та біохімію. У Лондоні Хуго потрапив під вплив рабина Лео Бека, лідера німецьких євреїв, який також пережив концтабір.  Тому навіть вирішив перервати своє навчання, аби вступити добровольцем в ізраїльську армію. У1950 році Хуго Грін їде в США, аби вчитися на рабина. Там отримав вчений ступінь магістра в університеті Цинціннаті. Був висвячений у 1957 році.

Повернувшись до Лондона, у тому ж році одружився на Жаклін(Джекі) Селбі.Молода сім’я одразу їде в Бомбей ( Індія). Цю поїздку спонсорував Всесвітній союз прогресивного іудаїзму. Саме там, в Індії, у них народилася перша дитина, син - Габріель. Саме так звали молодшого брата Хуго, який загинув у концтаборі…
 

Разом з коханою дружиною Джекі

Згодом Гріна призначено виконавчим директором Всесвітнього союзу прогресивного іудаїзму. Його офіс було розміщено у Нью-Йорку на Fifth Avenue. Саме там в Америці уродини Грін народилося троє дітей - Наомі, Рахіль і Девід.

У 1964 році Хуго Грін став першим помічником рабина, а потім і старшим рабином синагоги західного Лондона – обійнявши таким чином найпрестижнішу посаду прогресивного іудаїзму в Англії.

Життя Хуго Гріна також тісно пов'язана з освітою, зокрема з лондонським коледжем Лео Блек. Там він почав службу в якості скарбника коледжу, потім як викладач, згодом став його віце-президентом. Освіта стала для нього важливою сферою діяльності. В останні роки він також очолював United World College, і викладав там навіть всупереч порадам своїх лікарів.

Під час міжконфесійної конференції. 

Важко назвати його тільки рабином, бо він цікавився майже всіма аспектами життя британців. Грін був одним із засновників і лідерів міжконфесійної мережі Великобританії (1987), головою Постійної конференції міжконфесійного діалогу в галузі освіти, а також товаришував з кардиналом Вестмінстера Джорджем Хьюмом, архієпископами Кентерберійськими.  Його лідерство на британській сцені в багатьох сферах було очевидним...

Хуго Грін неодноразово говорив про свою місію - виступати в якості свідка Голокосту. Хоча і не був оратором, але його тихий голос вимагав уваги – до своїх слухачів він завжди звертався із глибокою повагою та любов’ю. На зібрання приходило близько 3000 сімей. «Здавалося, що у нього був час для всіх, в тому числі не-євреїв, хто приносив йому свої проблеми», - пише його близький друг Альберт Фрідлендер.  
   

Виступ на радіо BBC.

Деякі з його філософських роздумів відображені в книзі «Chasing Shadows», яка була опублікована у 2000 році. Заключні слова книги наступні:  "Часу мало, а завдання важливе.  Зло реально.  Так як і добро. Є можливість вибору.  І серед нас не так багато обраних, як тих, що обирають.  Життя - святе.  Будь чиє життя.  Моє і твоє.  І в тих, хто був до нас і тих, хто буде після".

Хуго Грін помер 18 серпня 1996 року і був похований на єврейському цвинтарі  Golders Green у Лондоні.  Альберт Фрідлендер написав про нього у некролозі в газеті The Independent– як про "ймовірно, найбільш улюбленого рабина у всій Великобританії". Як про людину, яка вміла знайти потрібні слова під час міжконфесійних непростих діалогів – між євреями, християнами та мусульманами. «Він був людиною світу, який прагнув до компромісу…»
 

Разом з молодшим сином Давідом.

Топ-лист британських євреїв от The Jewish Chronicle:

1. Рабин д-р Люіс Джейкобс . 2. Сер Мозес Монтефіорі, філантроп і лідер єврейської громади Великобританії і за кордоном. 3. Рабин Хуго Грін, який до самої смерті був рабином реформістської  синагоги Західного Лондона. 4. Ернст Чейн, біохімік, який отримав Нобелевську премію за розробку пеніциліну. 5. Розалінда Франклін, фізик, дослідниця ДНК. 6. Бенджамін Дізраелі, прем’єр-міністр Великобританії у ХІХ ст.

Фільм «Chasing Shadows» – про подорож лондонського рабина Хуго Гріна на батьківщину, у місто Берегово, де він розшукав батьківську хату.