Закарпатця визнали кращим командиром відділення військової частини

Після звільнення у запас прибув до Рахова, де після смерті батька Степана Степановича мешкають мати Галина Іванівна та його молодша сестра. З подальшим працевлаштуванням проблем не було, адже у його рідному місті, яке ще називають гуцульським Парижем, чимало турбаз, готелів, інших відпочинкових закладів, де міцної статури колишнього сержанта-десантника готові були прийняти із радою душею.

Проте, не лежало його серце до такої роботи. Він прагнув більш осмисленішого заняття. Тому, порадившись із домашніми, вирішив повернутись до війська. Заключивши контракт із територіальним центром комплектування (ТЦК), сержант Горан розпочав службу у районному військкоматі. В його обов’язки входили агітація та вербування майбутніх військовослужбовців – контрактників. Роботи вистачало, тому що його земляки-закарпатці охоче приймали пропозицію для подальшої служби у війську за контрактом.

Відбулись певні реформування ТЦК, і колишній десантник вирішив, що найкращою агітацією та пропагандою військової служби стане його особистий приклад для молодих закарпатців. Тож, після навчання у навчальному центрі у Десні, його скерували до  128-ї окремої гвардійської Туркестансько-Закарпатської двічі Червонопрапорної механізованої бригади. Він продовжив  службу на посаді командира бойової машини піхоти (БМП) у 15-му окремому гірсько-піхотному батальйоні, що входив до складу бригади.

Отримані під час строкової служби знання та навики, добра фізична підготовка та бажання проявити себе з перших днів служби за контрактом, вже незабаром дали добрий результат. За підсумками минулого навчального року сержанта Степана Горана було визнано кращим командиром відділення військової частини. Свої здобутки молодший командир продовжує поповнювати й у нинішньому році.

Зокрема, у першості серед військових частин та підрозділів 128-ї окремої гвардійської механізованої бригади із гирьового спорту, присвяченого Дню захисника Вітчизни, він впевнено завоював перше місце. Неабияких успіхів сержант Горан досяг і в інших видах спорту, має чимало спортивних розрядів. А нещодавно до своїх спортивних досягнень він додав почесне звання «Альпініст України». В один із своїх вихідних днів військовослужбовець у складі групи студентів із Івано-Франківська зробив сходження до найвищої вершини Українських Карпат – гори Говерла. Це сходження було зареєстроване у Федерації альпінізму та скелелазіння України, погоджено із відповідними рятувальними службами, а також Закарпатським центром туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді.

Як розповів Сержант Горан, підйом на вершину розпочали із самого ранку. Погода часто змінювалася – то шквальний вітер, то густий туман. Видимість сягала не дальше кількох метрів, та ще й морозець сиавав дедалі сильнішим. Та це не стало альпіністам на заваді. Долаючи метр за метром решті-решт 13.00 за київським часом група мужніх молодих людей підкорила вершину «сніжної гори» - Говерли. Незважаючи на втому, раділи своєму першому сходженню за маршрутом найвищої кваліфікації.

- До підкорення Говерли мене спонукав приклад старших товаришів по службі, котрі рівно рік назад першими серед військовослужбовців Збройних Сил України підкорили цю вершину, - розповідає сержант Горан. – Очолював тоді групу військовослужбовців у складі восьми чоловік інструктор з гірської підготовки нашого батальйону досвідчений альпініст працівник Збройних Сил України Володимир Кенсіцький. А ще я особисто отримав чимале моральне задоволення, випробувавши себе, набув практичного досвіду і безцінних навичок з гірської підготовки.

Командир гірсько-піхотної роти капітан Сергій Ланецький, де проходить службу Горан, розповів, що Степан є універсальним солдатом та вмілим сержантом, якому під силу виконання найбільш складних завдань. Він входить до складу гірської групи батальйону, де проводять заняття з гірської підготовки досвідчені спортсмени-альпіністи працівники Збройних Сил України Володимир Кенсіцький та Віталій Горяйнов.

Сам Степан зізнається, що гори – це його слабість та закоханість. Там споконвіку з діда-прадіда жили його предки, яких усік називали Степанами та дали прізвище – Горан. Означає воно - «той, що живе на горі...».