Закарпатські фермери не витримують по шістнадцять перевірок на місяць

Справа у тому, що ми просто не хочемо, а правильніше буде сказати нашим фермерам не дають виробляти власний продукт.
Напевно, не минає жодної передвиборчої кампанії, аби політичні сили не згадували про покращення умов на селі, виведення із патового становища фермерських господарств та перевагу українських товарів над імпортними. За радянських часів українці хвалилися, що можуть нагодувати всі республіки хлібом, нині завдяки діям чиновників не можуть навіть прогодувати себе. За роки незалежності були злети та падіння. Та що коїться останні два роки у сільськогосподарському секторі не лише Закарпаття, а й України загалом не вкладається в голові навіть досвідчених аграріїв.

Обіцянки уряду Азарова, зокрема допомогти у розвитку фермерського господарства, створити сприятливі умови для селянина - виробника, який не займається звичайною спекуляцією, а виробляє власний і, повірте, якісний продукт, так і залишилися тільки обіцянками. Узяти хоча б, до прикладу, програму збільшення поголів’я великої рогатої худоби, коли фермерам та селянам, що тримають корів та телят, пропонували дотації з держбюджету на їх утримання. Сьогодні вона перетворилася на черговий важіль тиску перед виборами. Іншими словами, сьогодні фермери, які так чи інакше залучали до свого виробництва державні гроші, опинилися під прицілом податкових інспекцій, міліцейських рейдів та прокурорських розглядів.

Марія Ковач у сільському господарстві працює вже більше сорока років. У 90-их відкрила власне фермерське господарство. Каже, в кращі часи в її підпорядкуванні працювало до півсотні людей, які щосезонну обробляли 550 гектарів землі. Нині вона розмірковує над тим, аби згорнути своє аграрне підприємство. Дуже вже великий тиск з боку районної та обласної державної адміністрації. Незважаючи на поважний вік, у пані Марії запалу та енергії як у тридцятирічної. Та незважаючи на це, каже, руки опускаються, та і хто витримає по шістнадцять перевірок на місяць. Адже до неї служби як ходоки до Леніна курсують, і кожному щось пред’яви, доведи та дай. Через такі навали міліціантів, прокурорів, податківців, пожежників, епідеміологів від бувалої слави фермерського господарства залишилися ріжки та ніжки.

Нині вона сіє лише 20 гектарів ячменю та 30 соняшника. Останній уже зібрали, тепер чекають на збут. Та податкова вже сьогодні вимагає підрахувати прибутки і сплатити податки. Отож, до березня наступного року зелені поля фермера Марії Ковач також перетворяться на ось такі зарослі чагарником, клаптики землі, які ми кожного дня бачимо на узбіччях наших автошляхів. Людям, які сьогодні працюють на полях, доведеться шукати нову роботу, а про фермерське господарство буде нагадувати тільки кінь на прізвисько Оріон, якого у пам’ять про загиблого онука Миколу, господарка вирішила віддати дітям хворим на ДЦП. Його залучать для безкоштовних процедур іпотерапії.