Петро Мага: «Од наших закарпатських фіглів столичні чоловіки у бані червеніють»

Давайте, одразу до того, що цікавить усіх найбільше. Ви нещодавно були помічені у товаристві міністра МНС Віктора Балоги та ще кількох відомих осіб, коли стрибали в ополонку на Водохреща. Що це за стосунки? Чи можна ці взаємини назвати дружбою?

Знаєте, інтернет – це таке болото. Ці стрибки у лунку вже стали історією. Нас всього було семеро.

Ні для кого не секрет, що з нами купався Євген Червоненко. Одразу ж почали писати дурниці, мовляв, що робив єврей у християнській ополонці.

Ну, як я маю до цього ставитися? Як люди Божі можуть таке писати? Давайте вже припинимо ділити небо і Господа Бога. Скільки це триватиме? Я прекрасно дружу з болгарами, євреями, русинами, закарпатськими мадярами і чудово себе при цьому почуваю.  

Ваші взаємини з Віктором Івановичем обговорюють? Не кажуть, що Ви маєте якусь вигоду з того, що Ви земляки?

До речі, нещодавно один інтернет-ресурс яскраво розписував те, як і перед ким саме зі спонсорів, я принижувався за те, щоб заповнили вщент зал, у якому проводився мій творчий вечір. Так от, хочу сказати, що всього на всього 106 білетів із загальної кількості були віддані спонсорам. Втім, про це ж ніхто не знає.

Тут, звичайно ж, згадали і Віктора Івановича. Казали, що я почав до нього підлещуватися ще на Закарпатті – у часи СДПУ(о). Тож, хочу обрадувати тих, хто на цьому наполягав: з Віктором Балогою я познайомився півтора роки тому, до того ж, абсолютно випадково.

Я не знаю чому ми подружилися: ми абсолютно різні за характерами, темпераментами, світобаченням. До речі, через кілька тижнів після знайомства між нами відбулася невеличка сварка, після якої, чесно кажучи, ми зблизилися ще більше.

Щось сталося? Ви чимось не догодили?

Мені довелося потрапити під «гарячу руку». А я не вмію так і Віктор Іванович це зрозумів. Вже через п’ять хвилин все було в порядку.

Насправді, це дуже порядна і чесна людина з надзвичайно близькими мені поглядами. Я не можу бути об’єктивним до Балоги – він мій друг і людина, яку я поважаю. І все те, що про нього пишуть в інтернеті – це безглуздя і нісенітниці. Якщо це читати, то виявляється, що він убив усіх: починаючи з сина Івана Грозного і закінчуючи Муамаром Каддафі. І я навіть знаю, хто це пише, звідки і за які гроші.

У Закарпатті Ви часто?

Не так часто, як хотілося б – рази два-три на рік.

Батьки ображаються?

Ні, вони все розуміють. Часом, я буваю вдома частіше – по роботі. Інколи забираю їх сюди до себе. Але, у будь-якому разі, мені б хотілося бувати з батьками частіше, більше спілкуватися. Хоча, не було такого дня, коли б я не подзвонив матері два, три, чотири, п’ять разів. Мені дуже важливо підтримувати їх і не втрачати цієї рідної ниточки. Я дуже радий, що мої батьки живі і здорові.

Діти закарпатською розмовляють?

Йойой, чи говорять? Старша щи та русинська дівочка. Она ся і родила в Ужгороді, на БАМі. Она файний спеціаліст із мадярських матюків. Тому, я не можу собі дозволити біля неї сказати те, чого не розуміє більше ніхто у Києві. (сміється)

Закарпатські фіглі розповідаєте друзям у Києві?

Од наших закарпатських фіглів взрослі чоловіки у бани червеніють.

Коли у Закарпаття збираєтеся?

Ще точно не знаю. Незабаром летітиму до Канади – отримав запрошення від всесвітньо відомого скрипаля Василя Попадюка. А далі, як Бог дасть. Втім, на Пасху стовідсотково буду – це традиція. Церква, пару дну коло матери, коло вудця, паску поїсти, ко перший уд церкви добіжить дому з кошариком, шовдаря си мало удрізати послє поста – як без сього.

Ви і піст тримаєте?

Звісно. Мене дуже веселить, коли починають тут у Києві розповідати: «А я тоже пост держу: на рыбке, на кефирчике живу…». Я собі думаю: «Чоловіче, ти што: яка рибка, який кефірчик?»

Більше читайте тут.

Фото: Росана Бісьмак та Savik Shuster Studio.