Влада Тячівщини бавиться у небезпечні земельні ігри

У номері від 16 червня «Замок» інформував про перший земельний скандал на Тячівщині. Нагадаємо, на сайті «Мукачево.нет» було опубліковано листа від нібито працівників тячівського Держкомзему, в якому голову місцевої райдержадміністрації Михайла Шелевера звинуватили в тому, що він безплатно віддав своєму заступнику Михайлові Цірику 1,8 гектара землі, яку попередня влада планувала продати через аукціон. За даними авторів листа, від продажу цієї ділянки бюджет міг отримати близько двох мільйонів гривень. Михайло Шелевер погодився прокоментувати ситуацію, однак лише після того, як буде проведено службове розстеження. Нещодавно ми дістали відповідь, яку, дотримуючись обіцянки голові Тячівської РДА, публікуємо дослівно.

Відповідь Шелевера

«Тячівська районна державна адміністрація інформує, шо ніхто з працівників міськрайонного управління Держкомзему в місті Тячеві й Тячівському районі про незаконне виділення земельної ділянки головою районної державної адміністрації своєму заступнику М. М. Цірику, площа якої 1,8000 га на території Руськополівської сільської ради в урочищі Казаканичево, на сайт «Мукачево.нет» не звертався, та ніякого відношення до цього не має.

14.05.08 громадянин Цірик Михайло Михайлович, звернувся до в.о. голови Тячівської районної державної адміністрації Йовдія Василя Михайловича для надання дозволу на збір матеріалів щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, однак заява залишилась без розгляду і відповідь у встановлений законом термін не було надано.

08.02.10 р. Цірик Михайло Михайлович повторно звернувся до голови Тячівської районної державної адміністрації Йовдія Василя Михайловича для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

18.02.10 заява була розглянута на комісії, про що був складений протокол і підписаний членами комісії, та прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована за межами населеного пункту Руське Поле, в урочищі Казаканичево, плошею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства, але головою Тячівської районної державної адміністрації Йовдієм Василем Михайловичем не було видано відповідне розпорядження не тільки гр. Цірику М.М., але і іншим 40 громадянам, заяви яких не розглядалися більше року.

На підставі цієї заяви новопризначеним головою Тячівської районної державної адміністрації Шелевером Михайлом Івановичем було видано розпорядження № 305 від 28.04.10 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою».

Стосовно інформації щодо виділення земельної ділянки Шелевером М.І. своєму заступнику, повідомляємо таке: державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстровано 13.05.10, а Цірика М.М. призначено на посаду заступника голови Тячівської районної державної адміністрації розпорядженням голови державної адміністрації № 86 від 02.06.10, до цього часу гр. Цірик М.М. працював директором приватного підприємства.

Крім того, інформуємо, що земельна ділянка розташована в урочищі Казаканичево, за межами населеного пункту Руськополівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, відповідно до земельнооблікових документів належить до земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до розпорядження голови державної адміністрації Йовдія Василя Михайловича від 05.02.10 № 87 земельна ділянка 1,8 га в урочищі Казаканичево вилучена з АТП радгосп-завод Руськополівський та передана в запас Руськополівської сільської ради, тому ніякого стосунку до розпорядження № 103 від 17.02.06 «Про продаж земельної ділянки через аукціон» пл. 0,30 га не має.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України, землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Стосовно інформації щодо вартості земельної ділянки, доводимо до відома, що згідно зі звітом про експертно-грошову оцінку земельної ділянки, наданої гр. Цірик М.М., вартість якої становить 42 720.48 грн., а не 2 млн, як зазначалося в статті».

Докази проти... себе

Окрім цього листа, редакція також отримала копії висновку експерта, протоколу наради з працівниками управління Держкомзему в Тячівському районі, заяв пана Цірика, кількох розпоряджень голів адміністрації, а також протоколу згаданого засідання «земельної» комісії. Уважно вивчивши всі ці папери, а також деякі інші документи, котрими володіє редакція, ми спробували остаточно розкласти крапки над «і» у цій заплутаній справі.

Одразу зауважимо, що відповідь Михайла Шелевера, на наш погляд, абсолютно не прояснила ситуації. Навпаки – дані, які нам надав голова РДА, не спростовують звинувачень, висунутих в анонімному листі на «Мукачево.нет». А в деяких випадках лише підтверджують їх. Та про все – своєю чергою.

Почнемо з анонімного допису на «Мукачево.нет». З листа Михайла Шелевера та протоколу наради з працівниками Тячівського міськрайуправління Держкомзему бачимо тільки одне: ніхто з працівників із листом до сайту не звертався. Про що це говорить – незрозуміло. Очевидно, що, раз людина звертається до ЗМІ анонімно, значить вона побоюється втратити роботу й не видасть себе, коли її спитає начальство. Крім того, важливий нюанс: згадане управління інформує лише про те, що не має ніякого стосунку до поширення будь-якої інформації щодо діяльності керівництва адміністрації.

Проте жодним словом не зачіпає головного – чи правдиві дані, опубліковані на сайті «Мукачево.нет», чи справді згадана ділянка готувалася до аукціону і яка була б її приблизна вартість у разі продажу? Раз земельники не спростовують опубліковані на сайті дані, залишається припускати, що інформація правдива.

Йдемо далі. Михайло Шелевер пише, що Михайло Цірик двічі звертався із заявою про виділення згаданої ділянки площею 1,8 га до попереднього голови Тячівської РДА Василя Йовдія. Однак той, попри позитивний для Михайла Цірика висновок «земельної» комісії, так і не видав розпорядження. Ми зателефонували екс-голові РДА, аби почути його коментар із цього приводу.

«Справді, Михайло Цірик, нині чинний перший заступник голови Тячівської РДА, депутат обласної ради від Партії регіонів, неодноразово намагався отримати у приватну власність цю землю в урочищі Казаканичево, – каже Василь Йовдій. – Але я не погоджував заяви.

Як керівник адміністрації, я стояв на державницькій позиції, виходив з того, що суспільний інтерес вищий над приватним. Я не дозволив Михайлу Цірику приватизувати майже два гектари землі, бо вона готувалася до продажу на аукціоні, від якого районний бюджет отримав би чималу суму. До речі, розпорядження про аукціон підписував не я, а ще мій попередник Іван Бобрушко. Як бачимо, при новому голові адміністрації Михайло Цірик швидко і легко втілив свою мрію і отримав цю ділянку. На мою думку – з порушенням закону, оскільки попередні розпорядження №№ 103, 104 не скасовані, тобто вони дотепер діють».

Ціна оцінки

У листі до редакції Михайло Шелевер наголошує, що на час реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку (13 травня 2010 року) Михайло Цірик не був його заступником, а працював директором приватного підприємства. Розпорядження ж про його призначення Михайло Шелевер підписав лише 2 червня. Формально пан Шелевер має слушність. Але тільки формально. Було б лукавством казати, що, підписуючи державний акт, він не знав про те, що Михайло Цірик стане його заступником.

Пояснення на поверхні. У згаданому розпорядженні вказано, що підставою для призначення Михайла Цірика заступником голови РДА є, зокрема, лист-погодження Кабінету Міністрів України від 20 травня 2010 р. та Міністерства регіонального розвитку й будівництва України від (увага!) 17 травня того ж року. Кожен чиновник-апаратник підтвердить, що за 4 дні (від 13 до 17 травня) подати заяву, пройти погодження спочатку в області, а потім ще й у столиці – неможливо. Та навіть лист до Києва й назад ітиме довше, не кажучи вже про вирішення процедурних моментів. Тому спроба Михайла Шелевера мухлювати датами дуже невдала і... негарна. Особливо для держслужбовця такого рівня.

Та дивимося далі. А там ще гірші справи. Той, хто готував Михайлові Шелеверу листа до редакції, переплутав грішне з праведним і такого накрутив, що й не розібратися. По-перше, звідкись виникла земельна ділянка площею 0,3 га (щодо розпорядження № 103 «Про продаж земельної ділянки через аукціон»), яка взагалі цієї суперечки не стосується, бо в жодних документах не згадується. По-друге, керівник Тячівської РДА пише, що згадана ділянка передана в запас Руськополівської сільської ради, тому ніякого стосунку до вищезгаданого розпорядження не має. А це не зовсім так.

Ситуація насправді проста. Спочатку з’являється розпорядження про продаж на аукціоні земельної ділянки площею 1,8 га, з яких 0,50 га передбачаються під АЗС та 1,30 га – для промислових та інших комплексів. Згодом у цей документ вносяться зміни, якими затверджується розміщення ділянки, що буде продана на прилюдних торгах через аукціон, а саме за межами населеного пункту Р.Поле в ур. Казаканичево, площею 0,50 га для комерційного використання під АЗС. Оскільки ж попереднє розпорядження скасоване не було, решта землі – 1,30 га – залишилася в переліку підібраних і затверджених до продажу через аукціон.

Про це, зокрема, свідчить копія звіту Держкомзему в Тячівському районі до обласного профільного управління. В «Інформації про хід підготовки земельних ділянок (вочевидь, до продажу – Авт.) через аукціон в Тячівському районі» земельна ділянка площею 0,5 га значиться в переліку тих, що «затверджені для продажу через аукціон», а площею 1,3 га – серед тих, що «підібрані для продажу через аукціон». Які докази ще потрібні?

І останній нюанс – вартість землі. Висновок експерта, який надав редакції Михайло Шелевер, свідчить, що ділянка Михайла Цірика коштує 42 тисячі 720 грн 48 копійок. А в листі на «Мукачево.нет» йшлося про майже два мільйони гривень. Чому такі різні цифри?

Логіка підказує тільки одне пояснення: експерт оцінював ділянку, що надана у власність для ведення особистого селянського господарства. При оцінюванні такої землі застосовуються, так би мовити, найнижчі тарифи. Якби експерт оцінював ту ж землю, але з іншим призначенням – комерційним чи промисловим – сума була б значно вищою.

Зауважимо, що згадана ділянка міститься біля автотраси Тячів – Хуст, тож це чудовий майданчик для реалізації будь-якого бізнес-проекту, навіть такого масштабного, як будівництво заводу.

Ми поцікавилися, скільки ж раніше отримував Тячівський районний бюджет від продажу земельних ділянок на аукціонах. Виявляється, немало. Приміром, аж чотири роки тому, 17 квітня 2007 року, в Буштині за 82 500 гривень продали ділянку площею 0,2 га. А, скажімо, 3 березня 2008 року в тому ж Буштині за ділянку площею 0,29 га виручили 133 тисячі 192 гривні. Скільки б сьогодні заплатитли за 1,8 га біля траси, – питання відкрите. Можливо, й не два мільйони гривень, як писалося в листі на сайті. Але в тому, що понад мільйон, можна не сумніватися. А це, погодьтеся, не 42 тисячі гривень. І не безплатно...

P.S. Зважаючи на те, що ця проблема – не єдиний земельний скандал на Тячівщині, правоохоронним органам, на погляд редакції, варто було б вивчити ситуацію в районі і зробити відповідні висновки. А безпосередньому керівникові панів Шелевера та Цірика – голові ОДА Олександру Ледиді – проаналізувати неодноразово публіковані «Замком» статті про земельні скандали в цьому районі. І визначитися, чиї інтереси він, як керівник облдержадміністрації, захищає – державні, чи начальників Тячівщини.