Професія "далекобійник": Ексклюзивні розповіді закарпатця про найпопулярніший в краї бізнес, після контрабанди. Частина І

Проїхавши з дядьком Василем кілька раз по одному й тому ж маршрутові, ми записали його життєві історії, що описують життя в мандрівках та пригоди, в які потрапляє багато закарпатців. Тепер ми знаємо, наприклад, що 99% далекобійників ніколи не здавали насправді на права – а їздять на куплених. Також цікаво було дізнатися про те, скільки коштує пересікти кордон з вантажем на фурі – в Європу та Росію. А ще – про рекет на дорозі, повій та «дайців», про те, чому не виспишся на одній стоянці із румунами…

Ми вирішили об’єднати ці розповіді в невеликий цикл – й опублікувати на порталі. Пропонуємо увазі першу історію --про те, чому як і за скільки стають на Закарпатті водієм  фури,  скільки за це отримують – від шефа й скільки примудряються ще заробити,  наприклад, на солярі.

$300 – і ти водій фури

… До того, щоб сісти за кермо тягача, я готувався ще з дитинства. Ні, у мене не було батька-далекобійника, зятя чи старшого брата, які б цим заробляли. Вони їздили на заробітки – будували в Чехії. Далекобійником був стрико. Й ми, і стрикова сім’я жили не бідно – батьки уміли заробити гроші, єдине, що мені більше імпонувало – те, що стрико бував частіше дома, аніж батько. Тому коли постало питання про те, як мені в майбутньому забезпечувати свою сім’ю – обрав кермо фури, а не відра з цементом. Бути офісним планктоном не хотілося, тож вчитися в університет не пішов. Мав 9 класів та бурсу (як жартують,закінчив «31-й інститут»), за час навчання в технікумі зробив права загальної водійської категорії. Потім за окрему плату туди додали потрібну категорію «Е» (зараз, здається, це коштує 300-400 доларів), і я – водій фури. Парадокс, але так отримують права на водіння тягачем майже усі далекобійники на Закарпатті. Я, власне, не знаю жодного, хто б вчився їздити з інструктором й здавав МРЕВ екзамен з водіння фури. Вчаться їздити самі – без жодних інструкторів та автошкіл, хто з няньком, хто, як я, зі стриком… Не впевнений, що у разі, якби хтось прийшов-таки складати іспит із водіння фури в МРЕВ, то на майданчику знайшовся б тягач з причепом для екзамену.

«Кіть пела хижі ковані ворота – газда робить на фурі»

На Закарпатті далекобійник – друга за популярністю професія, якою можна непогано забезпечити сім’ю. Перша, де власне, зайняті найбільше чоловіків, все-таки будівельник, причому, за кордоном. Мій стрико, по слідах якого я пішов в далекобійники, говорив: «Кіть видиш, ош пела хижі ковані ворота, значить ґазда вать на заробутках, авать робить на фурі». Таке було його особисте «соціологічне дослідження».

Отож, оскільки професія в регіоні популярна – є багато фірм, де можна працевлаштуватися. Правда, умови прийому на роботу різняться. Десь приходиш з няньком-стриком, він «рішає» з шефом – й ти стаєш стажером, їздиш із ним у рейси, а тоді працюєте двоє по черзі на одній машині. Або тебе приводить цімбор, «ручається» за тебе шефу, їдеш з ним у пробний рейс, а тоді тебе беруть спочатку на підміну на вільну машину, а потім, місяців через 2-3, сядеш за кермо своєї фури. Є також фірми, де, як за кордоном, до того, як тобі дозволять сісти за кермо фури,  місяць-півтора день при дні треба ходити в гараж – гайки крутити, колеса міняти, подавати ключі автослюсарям…

Це, в принципі, правильна тактика – так людина може навчитися азам з ремонту тягача з причепом, щоб як не дай Боже що трапиться в дорозі, не бути вже аж таким безпомічним. Бо рідко хто з власників фірм-перевізників у разі поломки з радістю відправляє тебе до найближчого сервісу. Надто дорого. Зазвичай, водії самі ж і усувають неполадки. Тому мусиш уміти сам поміняти колесо, заглушити повітряну подушку на тягачі чи причепі, зняти колодки, поміняти ремінь, заглушити енергоакумулятор…

До речі, чемоданчик з найнеобхіднішими інструментами теж купуєш собі сам. Інструмент дорогий – мінімальний набір обійдеться у 4-5 тис. грн.

Скільки коштує стати далекобійником?

Тут ми підійшли до важливого питання: скільки коштує власне стати далекобійником для закарпатця? Рахуємо. Перше, що знадобиться купити – прилади, що не дадуть загубитися в дорозі. Це навігатор та рація (по 1000 грн. за кожен прилад). Також – атласи доріг України та Європи. Іноді без них важко зорієнтуватися, особливо по Україні «галя» (на сленгові далекобійників – «навігатор») дуже погано веде. 

Обидва пристрої керують в дорозі, а по рації (є спеціальний канал, на який налаштовані усі водії фур) також можна спитати у зустрічних, чи стоїть міліція на дорозі (якщо є,кажуть: «за поворотом працює машинка»).

Друга стаття витрат – прилади, що не залишать голодним. Це газовий балон для приготування їжі (800 грн) та охолоджувач продуктів, в народі називають «вєтєрок» (від 1, 2 грн). Справжній холодильник – штука дорога, 300 доларів. Також потрібні каністри для води.

Третя стаття витрат – це те, що забезпечить дозвілля водію фури. Автотелевізор, радіо чи авто магнітола, ноутбук чи планшет (аби завжди бути на скайп-зв’язку з рідними). Тут –хто собі що може дозволити фінансово.

Також водію потрібна певна сума на документи. Це шенгенська віза (35 евро), свідоцтво водія-міжнародника (біля 1000 грн), чіп- карта водія в тахограф – 1,5 тис. грн.

Нема досвіду – зате можеш сутками не спати!

Вік при прийомі на роботу не має важливого значення. Молодих водіїв, без досвіду, цінують за те, що можуть їхати без сну. Таких набирають  у фірми, які перевозять вантажі в Росію, бо ж по Україні й Росії ідуть без «шайб» (не ділячи час на роботу та відстій за розкладом тахографа), а шеф завжди зацікавлений в тому, щоб машина проїхала більше й швидше. З іншого боку, 40-50-літніх водіїв цінують за розсудливість, уміння добре їздити, знання доріг та досвід. Тому закарпатські далекобійники – це чоловіки від 20 до 65 років.

Оплата за роботу проходить за різними схемами. Хтось отримує свої 10-12% від фрахту, комусь платять за «намотаний» кілометраж – від 0,1 євро.

На деяких фірмах дають добові – аби водій мав за що попоїсти в придорожніх кафе, й не витрачав час на приготування їжі. Оплачують також простій – як правило,платить фірма, що замовила фуру, й не завантажила. Перечислюють гроші на фірму-перевізника (це 50-100 євро за день), водій з цього отримує всього 10-20 євро.

Зливають усі!

Заробляють далекобійники й на дизпаливі. Як не стараються шефи спіймати підлеглих на гарячому, але майже усі закарпатці-водії зливають ДТ. Навіть якщо стоїть GPS-датчик на баку. Є схема, як його одурити: треба при кожній зупинці відливати по 2 л з бака. Так можна «націдити» за рейс 10-20 л. Крадуть солярку водії на тих фірмах, де не платять добові – а платять їх одиниці. Бо якщо шеф не дає «на поїсти» – мусиш заробити собі сам. Але буває, що й шеф у долі.

Наприклад, на фірмах, котрі здійснюють перевезення з Росії до Європи, власники дають заробити водіям на продажі ДТ. Якщо залив повний бак в Росії й злився зразу ж в Україні – вигадаєш по 3 грн. на літрі. Зливають в середньому 500 літрів – 1,5 тис. грн. Якщо ж зливаєш в Угорщині чи Словаччині – можеш заробити 150-200 євро.

Як правило, частину з цього (50 євро) треба віддати шефу. Віднедавна посилився контроль на кордоні, митники міряють кількість літрів в баку при в’їзді в Угорщину – й тоді при виїзді з їхньої країни. Повинні сходитися витрати пального відповідно до проїханого кілометражу. Для того, аби уникнути зайвих питань, водії заїжджають в Угорщину через Чоп, зливаються, вантажаться – й виїжджають з «мадярів» через Словаччину та Ужгород .

Вихідний – тільки як нема роботи

Середня з/п закарпатського далекобійника – 10-15 тис. грн. Є хлопці, що мають й понад 20 (за рейси в Казахстан, наприклад), а є й такі хто катається за 6 тис. на місяці – в Угорщину. По-різному. А от вихідних на цій роботі нема взагалі. Якщо пощастить – можна потрапити на один день додому, як правило, це – субота. Жартуємо, що усі далекобійники – суботники.

А в неділю завжди треба виїжджати – аби дістатися митниці в понеділок. Тому робота це – не для сімейних чоловіків, якщо направду, бо рідних бачиш епізодами, їхнє й твоє життя майже не стикуються. Хоча більшість далекобійників-закарпатців таки жонаті. Добре для «сімейного» водія фури, якщо працює в парі.

Поки він їде – напарник вдома, коли той в рейсі – сам має тиждень-півтора  відгулу. А от «законні» вихідні далекобійника – це час, коли нема роботи. В основному, це Новорічні свята (з 25 грудня, коли святкує Європа по 9 січня, доки святкують наші). Також можна урвати тиждень, якщо закінчилася віза. Хоча можуть поставити на підміну – й потягнеш вантаж по Україні чи в Росію – куди візи не треба. Шеф не любить, коли машина не заробляє гроші…

Читайте усі частини нашого спецпроекту про далекобійників:

• Професія "далекобійник": Ексклюзивні розповіді закарпатця про найпопулярніший в краї бізнес, після контрабанди. Частина І
• Професія "далекобійник": Ексклюзивні розповіді закарпатця про найпопулярніший в краї бізнес, після контрабанди. Частина ІІ
• Професія "далекобійник": Ексклюзивні розповіді закарпатця про найпопулярніший в краї бізнес, після контрабанди. Частина ІІІ
• Професія "далекобійник": Ексклюзивні розповіді закарпатця про найпопулярніший в краї бізнес, після контрабанди. Частина ІV

Іван Романчук, спеціально для Mukachevo.net