"Вишеградська четвірка" на межі розпаду – через військовий конфлікт в Україні

З'явилась унаслідок зустрічі президентів Польщі Леха Валенси і Чехословаччини Вацлава Гавела та прем'єра Угорщини Йожефа Антала 15 лютого 1991 року в угорському місті Вишеград, після ухвалення Вишеградської декларації. Головною метою була названа інтеграція до євроатлантичних структур.

Наприкінці 2004 року президент Польщі Александр Квасневський зазначив, що Вишеградська група може виступати зі спільними ініціативами, які стосуватимуться політики ЄС щодо її східних сусідів, у тому числі України.

У листопаді 2014 року на зустрічі в Братиславі Президент України Петро Порошенко та президенти країн Вишеградської четвірки домовились про започаткування нового формату співробітництва, зокрема постійної взаємодії на рівні міністрів закордонних справ та оборони країн Вишеградської четвірки та України

Однак на сьогоднішній день прогнози, на жаль, невтішні – «Вишеградська четвірка» (V4) скоріш існує більше на папері, аніж має реальний вплив на зовнішню політику, у тому числі щодо України.

«Завжди, коли в Європі якимось чином вирішувалася доля України, Київ міг розраховувати на підтримку Вишеградської четвірки. Ми так звикли до цього, що й не помітили: Вишеградської групи як об'єднання держав зі схожими інтересами та цінностями більше не існує. Насправді процес повільного розпаду четвірки триває з 2004 р., однак досі робилися спроби підтримувати ілюзію її існування. Майдан і війна в Україні остаточно показали: В4 більше немає, оскільки геополітичні інтереси Польщі, Чехії, Словаччини і Угорщини давно розійшлися — можливо, безповоротно», - зазначає Якуб Логінов, польський аналітик видання «Деркало тижня».

Причина, за словами аналітика, проста: на сьогодні не залишилося жодного з фундаментів, на котрих це об'єднання побудоване. А останнім часом на розбіжності у думках «четвірки» суттєво вплинули і події в Україні та вплив Росії.

«До речі, фактичний розпад Вишеградської четвірки як неформального геополітичного об'єднання був неминучим і природним процесом, якщо взяти до уваги той факт, що всередині В4 не відбулася інтеграція на рівні суспільств», - зазначає автор.

Про це йдеться й у нещодавній статті польського аналітика Войцеха Пшибульского. Він зазначає, що «польський захват від співробітництва з державами Центральної Європи - Чехією, Словаччиною та Угорщиною - змінився розчаруванням». А одна з причин «протверезіння» в рамках роботи Вишеградської четвірки - українська криза, вірніше ставлення цих країн до Росії…

Ще в 2013 році поляки були впевнені, що Вишеградська четвірка, тобто альянс Польщі, Чеської Республіки, Словаччини та Угорщини, - це союз країн, у яких спільні інтереси та ідентичність. На початку 2015 картина змінилася. Тепер у Польщі, схоже, переважає переконаність у тому, що вишеградські країни вже не мають спільного фундаменту.

Ще на початку 2014 року польська віра в потенціал Вишеградської четвірки почала слабшати, і це багато в чому було пов'язано з позицією, яку зайняли щодо режиму Путіна інші країни-учасниці V4.

Скажімо, Угорщина. У січні 2014 угорський уряд підписав з Росією договір про розширення АЕС «Пакш». Тоді Москва надала Угорщині кредит у 12 мільярдів євро під підозріло низький відсоток.

«Враховуючи атмосферу таємності, що оточувала цю справу, а також момент, коли про договір дізналася громадськість, Польща почала оцінювати всю цю історію як угорську підтримку російської зовнішньої політики…»

Також коли «незабаром після цієї події на київському Майдані взяли драматичний оборот, Угорщина дозволила собі чергову нетактовність, яка поляків, політично й емоційно дуже залучених в українські події, страшенно розлютила: прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан знову зажадав автономії для угорської меншини на Україні…».

«Момент був обраний дійсно невдало: все виглядало так, як ніби Будапешт висловлює солідарність з Путіним, точніше, підтримує його вимога про федералізацію України, що в очах поляків фактично означало підпорядкування Києва політиці російського президента».
Ця історія в підсумку стала причиною публічної сварки між Орбаном та Дональдом Туском, який займав на той момент пост прем'єр-міністра Польщі, під час конференції з безпеки Globsec в Братиславі в березні 2014 року.

Угорщина також підтримувала просувний Росією проект газопроводу «Південний потік» і почала виступати проти санкцій, запланованих Євросоюзом щодо Росії. І незважаючи на те, що в підсумку санкції були введені, традиційне польсько-угорське братство по суті розпалася.

До Угорщини долучилася і Словаччина. Коли російський газовий гігант «Газпром» почав обмежувати реверсні поставки газу Україні. Саме тоді три сусідні з Україною країни - Угорщина, Польща та Словаччина - домовилися про реверсні поставки з власних газопроводів, тобто про те, що газ, який надійшов до них з Росії, вони будуть відправляти назад на Україну.

Спочатку найбільшу частину газу планувалося поставляти через Словаччину, але уряд Роберта Фіцо, теж критикує санкції проти Росії, все відкладав, аргументуючи це санкціями, передбаченими за договором з «Газпромом».

Почала розпадатися і співпраця Польщі та Чеської Республіки. Сталася зміна принципів чеської зовнішньої політики - заступник міністра закордонних справ Ч� Петр Друлак першим поставив під сумнів Вишеградської четвірки як формат співпраці.

Ще одним чинником стала «торгівельна війна» між Польщею та Чеською Республікою. Все почалося з повідомлень про неякісні продукти, що поставляються на чеський ринок польськими виробниками. Зокрема, з'явилися повідомлення про «смертоносні польські вікна» і інші загрози з боку північного сусіда. Потім шок викликала реклама оператора T-Mobile, де підозріло виглядав поляк, що продає неякісні телефони. Ролик викликав великий резонанс в найбільших польських ЗМІ, а польський посол у Празі навіть відправила офіційну ноту протесту і зажадала, аби рекламу прибрали з ефіру громадського телебачення.

Всі ці дії свідчать про польське розчарування «улюбленим сусідом».

«Вишеградська четвірка не має ні сьогодення, ні минулого. Чи є у неї майбутнє? Зверніть увагу, будь ласка, що група V4 не визнана жодним документом Європейського союзу», - написав восени 2014 року в своєму блозі Марцин Кедзерській з Ягеллонського клубу.
Найцікавіше, що «Вишеградську четвірку» не врятував навіть вступ цих сусідніх країн до ЄС. Про це пише Якуб Логінов:

«Вступ четвірки до ЄС і скасування внутрішніх кордонів, хоч як це парадоксально, радикально послабили внутрішнє зацікавлення центральноєвропейськими сусідами. Трохи інакше це між чехами та словаками, в яких є тісні зв'язки ще з часів спільної держави, та між словаками й угорцями, яких також об'єднує (і розділяє водночас) спільне угорське минуле та етнічно змішані території. Але на кордоні між Польщею і південними сусідами — наче невидимий бар'єр. Суцільна велика байдужість. Доброю ілюстрацією цього процесу є давній польсько-словацький пункт пропуску Лиса Поляна в Татрах. У 90-тих тудою їздили натовпи туристів (справді туристів, а не контрабандистів), а тепер, коли для перетину кордону не треба навіть паспорта, — порожнеча. Чи спробуйте поїхати з Польщі (з того ж Кракова або Жешува) в недалеку Словаччину автобусом або поїздом, — таких сполучень немає, бо немає звичайних міжлюдських контактів між поляками та словаками і між поляками та чехами.

Полякам тепер набагато ближче до українців, ніж до чехів і словаків, що показав, зрештою, Євромайдан. З іншого боку, звичайні чехи більш, ніж на поляків, орієнтуються на німців, а словаки — на австрійців, хорватів, сербів та, попри всі конфлікти, — на угорців. Тож про яку Вишеградську четвірку може бути мова, коли немає відчуття спільноти між звичайними людьми (її замінила байдужість), а політичні цілі Варшави, Праги, Братислави та Будапешта — розбіжні?»

Єдиним позитивом є те, що лідери Вишеградської четвірки нарешті після довгих дебатів змогли зійтися в думках з ключових питань, включаючи Україну і газову безпеку.

Наприклад, Вишеградська четвірка зміцнилася у своїй підтримці розширення ЄС і НАТО. Успіхом стала та підтримка плану зі створення так званої Visegrad Battlegroup, тобто «Вишеградської бойової групи»: міністри оборони країн-учасниць V4 домовилися про формування спільного армійського об'єднання ще в травні 2012 року в Літомержіце.

А у червні минулого року у Чехії відбулася зустріч представників Вишеградської четвірки, в якій взяв участь і голова генерального штабу української армії. Вишеградський військовий підрозділ, до якого увійдуть військовослужбовці з усіх чотирьох країн, планують створити до 2016 року. Керівники генштабів домовилися, що закличуть глав своїх країн запропонувати офіційну участь в цьому підрозділі й Україні.
Польський аналітик резюмує: «Аби вижити в майбутньому, V4 потрібно буде, серед іншого, впоратися з інформаційною війною, яка заважає взаєморозумінню і призводить до поспішних, заснованим на одних емоціях, узагальнень».

Польський журналіст «Дзеркала тижня» вважає, що «Вишеградська четвірка» - це просто фікція:

«Вишеградська фікція стала для всіх очевидною під час Майдану. Тоді як у Польщі і Чехії проходили акції підтримки України, словаки й угорці, радше, говорили про "бандерівців-фашистів на Майдані" і "легальну владу Януковича". Потім, після анексії Криму, Словаччина і Угорщина виступали проти санкцій щодо Росії. А тепер звичайні чехи також більше схильні підтримувати в цьому конфлікті росіян, які залишають у Карлових Варах великі гроші, ніж українців, які асоціюються з непривабливими заробітчанами.

Як було сказано вище, попри вже очевидну смерть Вишеградської ідеї, вона ще довго житиме як такий собі геополітичний зомбі…».

Підготував Іван Романчук, Мукачево.net