Віктор Янцо: Rock-H вперше наважився на великий концерт в Ужгороді

– Вікторе, кому прийшла ідея організувати спільний концерт гурту Rock-H з оркестром обласної філармонії, ансамблем «Brevis» та іншими виконавцями?

– Справа у тому, що я як композитор вийшов з академічної музики, і завжди хотів працювати не тільки у жанрі рок-музики, а об’єднувати рок, естрадне мистецтво з академічною музикою. Ідея була в мене вже давно. Дуже приємно, що на мою ідею відгукнулась Вікторія Свалявчик – керівник оркестру Закарпатської обласної філармонії. Свого часу ми разом навчались в училищі та у Львівській консерваторії. Підтримав нашу ідею і ансамбль «Brevis», з учасниками якого я також навчався разом, ще у хоровій школі Володимира Волонтира. Тому нам не важко було сконтактувати та організувати цю творчу співпрацю.

– Виконання пісень відбуватиметься спільно, чи кожен гурт виступатиме окремо?

– В тому то й справа, що всі гості запрошені на концерт для того, щоб приєднатися до учасників гурту «Rock-H» і спільно виконати пісні нашого колективу. Єдиний гість, який не буде виконувати пісень гурту «Rock-H» -це письменник і поет Андрій Любка. Він представлятиме свою власну творчість.

– Чи не плануєте Ви передати частку отриманого прибутку від концерту на допомогу українській армії?

– Ви знаєте, на сьогоднішній час дуже важко організувати подібний концерт, тим більше ми робимо це самі і вперше. Важко наповнити глядачами такий великий зал, де всі місця ще й лише сидячі. Тому, дуже багато зусиль та фінансів вкладено саме в організацію та рекламу концерту. У вирі останніх подій багатьом людям не до концертів. Але це потрібно робити, щоб в якійсь мірі підтримати внутрішній стан людей, дати можливість їм відчути якусь іншу реальність у час війни. Якщо концерт окупиться, повернуться всі витрати на рекламу та організацію, ми обов’язково допоможемо нашим воїнам, які ризикують життям захищаючи нас.

– Хто сприяв вам в організації концерту?

– В першу чергу хочу подякувати спонсорам - ТЦ «Техно Карпати» та ТРК «Щодня» за сприяння в організацію концерту. Крім того, велика подяка обласному управлінню культури. Маємо багато інформаційних партнерів та партнерів з продажу квитків – це ТРК «М-Студіо», ТРК «Тиса-1», «Тиса ФМ», сайти «Мукачево.нет», «Заголовок», паб «Черчілль», кав’ярня «Тірамісу».  Якісну технічну підтримку нашого концерту, як і всіх попередніх, забезпечує фірма «Ultra»

– Які саме хіти «Rock-H» можна буде почути на концерті 27 листопада в Ужгороді?

– Перше, на що б я хотів звернути увагу слухачів – це те, що не всі пісні в концерті будуть виконані у супроводі оркестру, їх буде приблизно 30% програми. Інші пісні будуть виконані нашим класичним рок-складом, правда трохи розширеним – з двома гітарами. А спеціальний гість концерту, відома оперна співачка Маріанна Гаврилко,  виконуватиме композицію «L’amour». Цю композицію ми нечасто виконували останнім часом, а цього разу завдяки класичному вокалу та оркестру їй буде надано нового звучання. Крім того, звучатиме й трохи провокаційна композиція «Я люблю гнуй», яку підлаштували під п’яту симфонію Бетховена. Також прозвучить композиція «Щедрик» на яку вже від зняте спільне з оркестром відео. А от для ансамблю «Brevis» я створив нову композицію, ще невідому слухачу.

– Я так розумію, що на концерті лунатиме тільки жива музика, без жодних фонограм?

– Так, концерт відбуватиметься цілком наживо, навіть без використання дуже популярного сьогодні плейбеку. Слухачі не почують зі сцени жодної записаної ноти.

– З якими виконавцями ви співпрацювали чи, можливо, проводили подібні концерти раніше?

– Зараз я випускаю свій четвертий доробок як рок-композитора, свій сольний альбом «Співаночки про любов» , де виступлю в ролі вокаліста. (три перші альбоми були для гурту «Rock-H») До роботи над новим альбомом будуть залучені учасники гуртів «Мері» та «Патриція», ансамблю «Brevis», співачка Олеся Киричук. Тобто, ми співпрацюємо з людьми, з якими товаришуємо. Нещодавно ми записали спільний трек зі знаменитим скрипалем Василем Попадюком, незабаром його презентуємо. А не так давно вже вийшов кліп «Закарпаття моє», який ми присвятили 65-річному ювілею легендарного Івана Поповича.

– І що скажете про співпрацю з Іваном Поповичем?

– Для мене він завжди був авторитетом, чимось великим та недосяжним. На його піснях ми виховувались з дитинства. Але як виявилося в процесі співпраці Іван Попович - дуже проста та приємна людина, з молодою душею.

– Хто допомагав вам у зйомці кліпу до пісні «Закарпаття моє»?

–Хочу окремо подякувати оператору Юрію Рєзвому, який зняв Закарпатя з висоти пташиного польоту. Ще більше вражає те, що він сам виготовив пристрій, з якого були зняті пейзажі Закарпаття. Він - великий ентузіаст, який поставив собі за мету показати людям красу нашого краю, і ми бачимо, як гарно йому це вдається. Допомагав у зйомках кліпу й режисер Богдан Козачук, який змонтував фінальну версію відео.

– Одну з ваших композицій внесли до збірника «Музична сотня», присвячену подіям ЄвроМайдану. Як так сталося?

– Нам це було приємно, хоч і несподівано. Адже пісня трирічної давності, і працюючи над нею, ми не думали, що вона може увійти до такого збірника. Взагалі мені не дуже імпонують спекуляції на останніх подіях в країні, багато хто, бажаючи здобути швидку популярність, створює так званий «кон’юнктурний продукт». Це погано, дуже погано. Є, звісно, і приємні моменти. До прикладу,  композиція Піккардійської терції «Пливе кача» була написана задовго до цих подій, але стала символом Небесної Сотні. Митець повинен робити на віки.

– Чи брали ви участь у подіях «Революції Гідності»?

– Звісно. Ми неодноразово виступали на ЄвроМайданах різних міст, підтримували українців у їхніх прагненнях до змін. Єдине, що хочу порадити нашим «зіркам» - це не втручатись у політику. Ви повинні дарувати людям радість. Крім того, я негативно ставлюся і до повної заборони російської музики. Російська культура та естрада є дуже розвинута. Чи можливо заборонити людині читати Толстого та Достоєвського? Тут подібна ситуація. Людина повинна сама обирати, що читати, дивитись і слухати.

– Ви гастролювали до Канади. Як вам поїздка, як концерти?

– Ми чудово з’їздили. Гастролі тривали два тижні в Монреалі, Торонто і Оттаві.  Ми їхали щоб виступити для діаспори на двох великих фестивалях, а в перерві між фестивалями були ще виступи для іноземців – англійців, канадійців, французів та індусів. Нам було дуже приємно відчути, що людей за океаном цікавить українська культура, що ми поїхали недаремно і знайшли там свого слухача.

Роман Лендєл, для Мукачево.net