Як закарпатці на курсі валют заробили мільйони (+інфографіка)

Що може бути спільного між чергами на кордоні у бік Словаччини та Угорщини, різкими коливаннями курсу гривні у відношенні до євро, форинту та долара, у тому числі зростання розриву в курсах від НБУ та на чорному ринку, а також різкому ажіотажу в банках щодо відкриття та поповнення карткових рахунків?

На Закарпатті люди, схильні до афер, це назвали «СХЕМА», або «СИСТЕМА», і протягом жовтня ці слова набули якогось магічного підтексту та контексту.

Річ у тім, що про новий вид легкого заробітку говорять усі, пліткують, переповідають легенди, мовляв, Закарпаття охопила «золота», чи то «валютна лихоманка», коли усі знайомі, їхні товариші, сусіди заробляють на цьому страшні гроші.

Як саме? Відповідь, чи то схема, начебто, дуже проста.

Збираєш певну суму в гривнях, кладеш її на картковий рахунок українського банку, тоді їдеш за кордом – Словаччину, Угорщину або далі, – знімаєш там валюту (євро, форинт) по курсу НБУ з комісією від 1-3% залежно від банку, а тоді продаєш валюту на чорному ринку в Україні значно дорожче.

Якщо схематично, то це СИСТЕМА виглядає так:

«Зазор», або заробіток утворюється завдяки суттєвому розриву між офіційним курсом на євро, форинт та долар, який встановлював Нацбанк та зобов’язував його тримати усі банки, та курсом, який пропонують валютчики на чорному ринку.

Масла у вогонь додавало те, що валюти як такої у банках придбати цієї осені практично неможливо. За рідкісним виключення по 200 доларів на людину – з паспортом.

А тепер подробиці про СХЕМУ та як вона працювала близько місяця, і чому одні змогли заробити, а інші – ні.

1 коло – Приватбанк

У понеділок, 6 жовтня рівно о 9 ранку, тобто щойно почався робочий день нового робочого тижня, IT директор Приватбанку Дмитро Дубілет, син голови правління банку Олксандра Дубілета, написав на своїй сторінці у Facebook:

Недавно нам пришлось повысить курсы конвертации гривны в валюту по карточным операциям. Такого количества проклятий и оскорблений в свой адрес лично и в адрес банка я не получал давно (хотя, если честно, проклятия в адрес ПриватБанка я тоже воспринимаю, как личные).

Зробив банк це у п’ятницю, 3 жовтня. Таким чином Приватбанк фактично зрівняв курс гривні до валют з тим, який на той час діяв на чорному ринку, себто у валютчиків, тобто в районі 17,7 грн. за євро. У порівнянні з курсом НБУ на той час 16,3 грн за євро.

Гнів українців можна зрозуміти, адже Приватбанк перекрив їм доступ до дешевої валюти. Але він був підсилений також обуренням тим, хто завдяки Приватбанку заробляв чималі кошти за СХЕМОЮ.

Річ у тім, що через картки Приватбанку Gold та Platinum, які банк активно роздавав своїм клієнтам, кожен міг прокрутити за добу 150 000 гривень. Прокрутити означає як покласти на рахунок, або отримати, так і зняти з рахунку, у тому числі за кордоном, тобто у валюті, скажімо, у такій близькій до Закарпаття Словаччині у євро, та ще й за курсом НБУ, тобто близько 16,5-16,8 грн за євро (курс НБУ коливався у вересні та початку жовтня в районі 16,3-16,5 грн за євро + 1-3% за конвертацію, і виходило відповідно зазначений курс фактичної купівлі євро через Приватбанк за кордоном).

Після перших вдалих поїздок чимало закарпатців планували їх так, аби знімати еквівалент 150 000 грн. до 00:00 і після 00:00, бо це вже значилося у банку як новий банківський день. Тобто аби двічі не їздити, а лише раз на 2 доби і дещо відіспатися.

Після повернення додому закарпатці скидали євро по 17.70-18.00 грн. Проблема лише була знайти того, хто купив би відразу нічогеньку суму.

Тепер давайте підрахуємо, скільки міг чистими заробити кожен з вас за одну поїздку з однією карткою Приватбанку:

- з 150 000 грн на картці Приватбанку можна було зняти в Словаччині 8929 євро по курсу 16,80 грн за євро – курс зняття з банкомату в Словаччині разом з відсотком конвертації.

- 8929 євро на чорному ринку в другій половині вересня – початку жовтня 2014, коли середній курс складав 17.80 грн за євро, можна було продати майже за 159 000 грн.

Якщо відняти витрати на пальне та страховку на авто, а це близько 1000 грн, то чистий заробіток з однієї картки за добу складав 8 000 грн. Мало-хто на Закарпатті має таку місячну платню.

А якщо врахувати, що більшість відважних закарпатців їздили з кількома картками, оформленими на брата-кума-свата, то можна лише уявити обсяги.

За аналогічним принципом працювала СХЕМА через форинт/долар і Угорщину.

Серед працівників закарпатських відділень Приватбанку ходить легенда про 9 мільйонів євро за місяць (з середини вересня до 3 жовтня). Навряд йдеться про чистий заробіток, скоріше про оборот. Хоча, не можна виключати і першого варіанту.

До слова, першими цю СХЕМУ випробували якраз самі ж працівники Приватбанку. Здебільшого менеджери вищої ланки – керівники відділів, відділень, тощо. Вони першими мали доступ до інформації та карткових рахунків. Усе, що їм потрібно було, нагенерувати готівку, яку крутити.

Усе закінчилося 3 жовтня, і багатьох ця звістка застала не вдома чи на роботі, а під банкоматом у Словаччині, або Угорщині. Розпачу цих відчайдух не було меж, особливо, якщо хтось вперше наважився поїхати і перевірити СХЕМУ та поспішив відразу ввести усю суму на зняття у банкоматі, а той перерахував по курсу 17,70 грн за євро. 

2 коло – UniCredit

Але розпач тривав недовго. Більшість відчайдух, відчувши азарт легких грошей та валютної лихоманки, швиденько відшукали 2 інші банки, через які СХЕМА продовжувала працювати.

Першим був UniCredit. СХЕМА нічим не відрізнялася від приватівської, але мала суттєві обмеження.

Перша: не у такої великої кількості закарпатців були картки цього банку, відтак їх треба було відкрити – на себе, кума, брата, свата. А це щонайменше 100 гривень, або 200, якщо за прискореною процедурою за 3-5 днів.

Друга: після досвіду Приватбанку НБУ ввів ліміт на зняття готівки за кордоном не більше 15 000 грн, тобто в 10 разів менше, ніж це дозволяв Приватбанк.

Таким чином і заробіток зменшився рівно у 10 разів – з 8000-9000 грн з однієї картки на добу, до 800-900 грн. Хоча якщо вдавалося зняти кращий курс для здачі євро, скажімо, 18,00 грн/євро, або навіть 18,10 грн/євро, то чистий прибуток дещо зростав.

СХЕМА через UniCredit не пропрацювала й 2 тижнів: побачивши неочікуваний наплив з Закарпаття служба безпеки банку порадила керівництву підняти ставку за конвертацію, як це зробив Приватбанк, щоб урівняти курси конвертації гривні у валюту за кордоном з курсами, за якими можна було придбати валюту в Україні на чорному ринку.

Після такого рішення UniCredit на розчарування вже не було часу, але потрібно було шукати інший банк.

3 коло – OTP

Кажуть, дехто працював по СХЕМІ через OTP з самого початку, але не через євро, а через форинт/долар. Так було дуже вигідно з кількох моментів:

Перший – хороший курс на форинт, адже OTP має угорське походження;

Другий – коротка угорська віза, яка дозволяє їхати на 50 км у сусідню країну без штампа у паспорті;

Третій – непоганий ринок збуту для форинту, зокрема окрім валютчиків, також угорські села, мешканці яких тісно економічно взаємодіють саме з Угорщиною.

Кажуть, що СХЕМА через OTP та форинт/долар працює і досі, але автор цих рядків стверджувати на 100% не може. Але точно знає наступне.

Більшість тих відчайдух, які працювати через UniCredit та Приватбанк, переводячи гривні у євро, і так по колу, вирішили це робити через OTP. Ключовий бар’єр тут полягав у відкритті карткового рахунку, але не стільки по часу (його відкривали по блату за добу), скільки по ціні – 500 грн за картку.

СХЕМА через OTP та євро пропрацювала близько 2 тижнів за аналогією до UniCredit, але все завершилося просто епічно.

У понеділок, 27 жовтня власникам карток OTP почали надходити смс-повідомлення про чималу заборгованість на рахунку. Після візиту до банку власники карток дізналися, що банк за вказівкою НБУ фактично заднім числом нарахував їв додаткову комісію за конвертацію.

Щоб ви розуміли, мова йде про десятки тисяч гривень.

Подейкують, що дехто планує судитися з банком. Інші ж погасили борг і заходилися шукати нову СХЕМУ. Можливо, про неї ми напишемо вже зовсім незабаром.

***

Хай там як, але описана СХЕМА уже назавжди в історії українських фінансових афер, коли звичайних громадянин зміг обійти систему (банки та державу) без будь-яких санкцій, а не навпаки.

Дмитро Тужанський, спеціально для Мукачево.net