Шоколадні історії розповідатимуть у мукачівському «Паланку (ФОТО)

Саме довкола трьох згаданих субстанцій обертаються останнім часом думки, ідеї, переживання, сподівання і розмови групи молодих людей, які вперто називають себе проектом із дивним звучанням – «UNgANG». Це – відомий на всю Україну кондитер і шоколадьє Валентин Штефаньо, знаний і все популярніший у краї скульптор Михайло Колодко і туризмознавець Олександр Коваль, який приєднався до команди «бронзи і шоколаду» останнім часом заради втілення чергового спільного і грандіозного проекту. За плечима кожного із них – здійснені туристичні проекти, підняті на ноги фестивалі, туристичні атракції Закарпаття, весільна плаття-крокембуш, карамельна ялинка і гігантська шоколадна писанка, казкові торти і нові незнані досі закарпатціями смаки втілені у шоколаді, карамелі і марципані, а ще – пам’ятники, скульптури і навіть справжній діючий фонтан.

Новий проект ще донедавна мав назву «Шоколадні історії» і полягав у наступному. Його авторам, окриленим успіхом першої міні-скульптурки, відлитої і продемонстрованої у шоколаді мріялося створити цілу серію міні-скульптур – видатних особистостей, які були так чи інакше значущими у історії Закарпаття, причетними до творення його самобутності. Чи то пак, території, яка у цей історичний момент зветься Закарпаттям.

Як відомо читачам «Мукачево.net, «пілотом» проекту став музичний геній Ференц Ліст… І на цьому проект, начебто, був зупинився, адже в Ужгороду він виявився непотрібний.

Та нещодавно проект «ожив». За ініціативи почесного громадянина Мукачева Віктора Балоги в одному із залів замку «Паланок» незабаром з’явиться «Підкарпатський пантеон». Про проект уже дещо розповів політик у своєму Facebook.

Додаткові подробиці ми розпитали у Валентина Штефаня, Михайла Колодка та Олександра Коваля.

Несподіваний вітер

Розповідає скульптор Михайло Колодко:

– Ідея музею шоколадної скульптури, про який ми вже звикли говорити, що він віртуальний, раптом отримала нове життя. Просто у ті вітрила, які в нас вже були пошиті, раптом повіяв дуже стрімкий попутний вітер, якого ми може й не чекали. Сталася подія, яка запустила у життя цей давно вже виношений і в теорії готовий проект проект. Ми чекали цього, але не передбачали, що це станеться так швидко. І мої сподівання про найкращу локацію під музей шоколадних фігур у Мукачівському замку, яку я гіпотетично вже давно вибрав, взяли і здійснилися.

– А як давно пошиті вітрила?

– Ймовірно, відлік слід почати з часу, коли з’явився задум першої шоколадної фігурки – міні-скульптури угорського композитора Ференца Ліста. Це було восени 2011 року. Вже майже рік. 2011-й в Угорщині був оголошений роком Ференца Ліста, адже виповнювалося 200 років із дня народження цього композитора. І саме до цієї дати ми з Валентином Штефаньо, який відливав міні-скульптуру славетного композитора у шоколаді, приурочили створення фігурки Ліста. У грудні ми з Валентином подарували готову роботу генеральному консулу Угорської Республіки Йожефу Бачкаї. Консул був настільки вражений нашим подарунком, що зустрічним кроком з боку Угорського консульства стали гастролі Угорського Національного симфонічного оркестру під керівництвом знаменитого у світі диригента Золтана Кочіша, які вперше пройшли в Ужгороді.

І після того наш проект із музеєм шоколадних скульптур зайшов у глухий кут. Річ у тому, що шоколадна фігурка не передбачає за собою тільки шоколад як такий. Насправді, це тільки перша сходинка місії шоколадної фігурки: пригостити дітей, зацікавити їх. Але потім у ній, як в ароматі парфумів, розкриваються наступні «шари» шоколадної скульптури: співвідношення шоколаду і бронзи; інтерес до тієї історичної постаті, відлитої в шоколаді; частина історії чи культури іншої держави, яка свого часу була на нашій території. Сьогодні це Закарпаття, і ті держави – наші сусіди, але наша спільна історія дала нам спільних героїв і діячів у різних галузях життя. Ми хочемо, щоб про цих людей знали і пам’ятали.

У мене росте донька, і я починаю інакше дивитися на солодощі. Я дивлюся на солодке як художник і розумію, що те, що зображено на тій цукерці – зовсім не та цінність, яка б мала бути. Я б хотів у цю цукерку, в цю матеріальну цінність, яку дам своїй доньці, вкласти і максимум культурної цінності. І замість того снікерса хай би це був маленький шоколадний, наприклад, Бейла Барток. Вічною «парою» шоколадній міні-скульптурі, які будуть представлені в нашому музеї, і які можна буде скуштувати, буде ще й бронзова фігурка, яку з’їсти не можна, але можна зберегти.

Але для того, аби створити музей, потрібна майстерня. І оскільки ідея музею шоколадної скульптури глибока, то вона потребує й відповідного приміщення для майстерні. Воно мало б бути не стільки промисловим приміщенням, скільки справді творчою територією, де Валік чаклуватиме над шоколадом, де зможе втілювати свої творчі задуми. Ось це наше бачення музею ми розповіли Віктору Балозі і, на нашу радість, він гаряче його підтримав.

Олександр Коваль:

– В ідеї музею шоколадної скульптури втілена популяризація культури, смаків, традицій, які відтворюються з метою посіяти цю культуру у глядачах, відвідувачах і плекати її.

М. Колодко:

– Цим музеєм і мануфактурою, які зараз створюються, ми будемо формувати в людей розуміння шоколаду. Валік розробив чотири смаки і кожен з них матиме свою форму, втілену у скульптурі. Кожну скульптуру буде супроводжувати окрема історія і саме смак буде допомагати сприйняти цю історію, розкрити, зрозуміти сутність тієї чи іншої шоколадної постаті.

Колекція у дитячих альбомах

– Розкажіть більше про смаки!

Валентин Штефаньо:

– В першу чергу цей проект буде спрямований на те, щоб розповісти історію. Історію тих людей, які свого часу зробили культурний внесок в історію Закарпаття. Які залишили по собі слід. Може, вони й не повністю реалізувалися, чи може діяли не надто тривалий час тут, на нашій землі, може, лише тут народилися чи жили в дитинстві, або залишили певний емоційний слід… Але вони вплинули на нашу історію і на нашу теперішню свідомість.

В першу чергу шоколад ми використовуємо як свого роду приманку для дітей, яким цікавіше буде прийти і подивитися на шоколадну виствку, аніж на якусь звичайну, де виставлені скульптури з бронзи чи гіпсу. Через шоколад дітям легко буде розповісти якусь цікаву історію, пов’язану з нашим краєм і історичною постаттю, яку вони бачать у шоколаді. Таким чином ми зможемо формувати не стільки знання, скільки гордість за край. Щоб у великі папки вони збирали не картинки з сюжетами «Льодовикового періоду», а свій пантеон з нашими героями. І так само, як вони тепер знають історію кожного персонажу з мультфільму, так вони знатимуть історію реальних історичних осіб, які в чомусь торкнулися формування їхнього рідного краю.

Смак кожної фігурки в нашому музеї буде радикально відрізнятися. Шоколад – чудовий продукт, який приймає спеції, натуральні ароматизатори. Наприклад, шоколад з кардамоном, з корицею, перцем чілі, з духм’яним горошком, з ваніллю і т.д. Якщо ми презентуємо шоколадну фігурку людини, яка свого часу зробила внесок у наше духовне життя чи музику, то аромат її буде, напевно, ванілі. Якщо ж це історична постать, чий вплив на історію краю був суттєвий, чи навіть радикальний, то фігурка її буде з шоколаду з перцем.

В музеї обов’язково буде куточок, який говоритиме про історію самого продукту, де час від часу проходитиме дегустація шоколаду.

– Чиї саме постаті будуть першими в музеї?

Колодко:

– До нового року будуть виготовлені шоколадні фігурки Ференца Ракоці, силача Івана Фірцака-Кротона, художника Тиводара Чонтварі, Мігая Мункачі, Ілони Зріні, князя Федора Корятовича та єпископа Андрія Бачинського. Плюс Ференц Ліст, який у нас уже готовий, та Бейла Барток. Всього буде зроблено десять фігурок.

Цю колекцію ми б хотіли на 90 % виконати вже безпосередньо в майстерні у Паланку. Щоб була дотримана ще й свого роду духовна складова, яка б підтверджувала якусь, сказати б, автентичність фігурок, що вони створені тут-таки, і вони тут в рідних стінах, а не привезені звідкілясь. Щоб вони були «тутешніми», замковими.

– Валентин сказав про колекційну цінність. Чи дійсно буде якась така складова, яка б мотивувала дітей до складання колекції?

О.Коваль:

– Так, йде мова про збір, наприклад, інформаційних карточок, де буде написано про кожну скульптурку: хто ця особа і який її вклад в історію Закарпаття. Це буде цікаво як закарпатцям, так і гостям з-за меж області. Уявіть, наприклад, якщо росіяни чи студенти Петербурзького університету куплять фігурку Балудянського, котрий свого часу був ректором цього закладу. Або болгари куплять Венеліна-Гуцу, який займався болгаристикою як наукою і зробив внесок у культуру Болгарії.

Таким чином фігурки стануть значно ціннішими, аніж це був би просто шоколад.

З іншого боку, якщо йдеться про дітей, то протягом року сотні школярів відвідують Мукачівський замок. І коли вони потраплять до музею шоколадної скульптури, то побачать три складові, на які буде спрямований музей: відтворення традицій, які в ті чи інші часи панували в Закарпатті, побачать незвичайно викладену історію краю – в шоколаді і в скульптурі. Окрім того, і це третя складова музею, діти зможуть забрати з собою певну частинку музею на пам’ять або в формі шоколаду, або як інформацію.

Головне, що в дитини залишаться спогади. Діти побачать, можливо, долучаться до процесу виробництва і будуть носіями історичних цінностей. Дехто, може розкаже про це батькам і разом з ними захоче більше дізнатися про того діяча, про якого почув у музеї. Таким чином ми будемо формувати національну свідомість у дітей. Вони знатимуть історичних героїв та діячів, яких не знають, можливо, їхні батьки. Якщо ми сьогодні попросимо дорослих назвати видатних закарпатців, то на цифрі 5 більшість із них зупиняться. А їх є більше сотні. Набагато більше! Ось у нас є список із 277 претендентів. Людей, які залишили свій значний слід і пам’ять про свої діяння.

Моїй доньці в школі дали завдання: написати про визначних українців, на вибір. 70% дітей написали про Шевченка, як ми й сподівалися. Моя донька написала про Сікорського, причому, вибрала його сама, тому що любить літаки, польоти, їй цікава авіація. Це зразок того, як нелегко людям вийти за межі шаблонного мислення

Дерев’яні скриньки, бамбукова солома та пергамент у холодному світлі

– Михайле, хто відповідає за технічну складову музею? Як виглядатиме експозиція?

М.Колодко:

– Експозиція музею мусить виглядати дуже професійно і дуже грамотно. І дуже елегантно. Це буде мобільна конструкція, яка змінюватиме свою висоту подачі презентації. Щоб можна було показати шоколадну експозицію і для дорослих і для зовсім маленьких гостей музею. Освітлення буде діодне, з холодним світлом під кожну скульптурку, таким чином, щоб освітлена була тільки ця шоколадна постать і довкола в освітлену зону не потрапляли сторонні об’єкти. Щоб можна було прямо біля неї спробувати той смак шоколаду, з ваніллю чи з перцем, з якого виготовлена фігурка. Подивитися на ту Ілону Зріні і щоб довкола неї нічого не було видно, щоб у світлі була тільки вона. Тільки той шоколад, який буде аж сяяти від того світла. Паралельно можна прослухати аудіоекскурсію, яку можна буде супроводити ще й музикою. От у Валіка вже є бачення майстерні.

В.Штефаньо:

– Так, я роздумував над тим, як би мала виглядати майстерня і мама експозиція. Приміщення для них вже вибрані. І ось я записав собі у блокнот своє бачення оформлення виставки. Прочитаю повністю. «Відвідувачі вивчають експозицію з невеликих артизональних скульптур, виготовлених з шоколаду, з шоколадними персонажами пантеону. Персонажі представлені на невеликих подіумах під скляними куполами з дещо матовим підсвіченням. Подіуми виконані зі старого каменю з елементами дерева. Під найширшою стіною – дерев’яна стійка з фігурною різьбою. В дерев’яних нішах стійки розташовані перші 25 шоколадних фігур. Решта поки що пустують в очікуванні свого часу. Велика кована люстра освітлює центральну частину залу, дерев’яна стійка освітлена додатковим підсвіченням.

На стінах розташовані картини з чорного та білого шоколаду, які також розповідатимуть про історію нашого краю. Дерев’яні ящики, бамбукова солома та папір із пергаменту з інформацією про шоколадну експозицію, історію та музей служать упаковкою для фігур, картин та інших предметів у музеї.

Також у залі розміщено довгий гранітний стіл з шоколадними сувенірами, брили шоколаду з різними смаками, стара вага із золотими гирями та інвентарем для запаковування (дерев’яні ящики, бамбукова солома та великий рулон паперу із пергаменту). Рекламна продукція, брелки, сувеніри. Старі аксесуари для кондитерського виробництва, предмети розкошу, посуд, дерев’яна стійка зі згортком старих рецептів та старих книг. Хранителі музею в старовинному одязі або в чорних фраках з намальованими вусиками і в циліндрах – усе це створюватиме атмосферу іншого часу та сприятиме приємному враженню у відвідувачів.

Один із кутів приміщення звертає увагу на історію т.зв. «їжі богів» – какао теоброма (лат. Theobroma cacao). Тут розташована мапа походження какао-продуктів та експозиція різних какао-продуктів з різних континентів. Тут-таки проходить дегустація шоколаду, з якого приготовані фігури пантеону. У кутку також фігура корінного індіанця-іцтека, який знайшов какао-боби і готує із них напій із перцем-чілі.

Розповідь про персонажів музею у стилі художнього твору змусить відвідувачів переміститися в ту епоху. Усе це доповнює ретельно підібрана музика класиків минулого століття та сучасних композиторів».

М.Колодко:

– До цього всього хотів би додати єдине, стосовно ваги з золотими гирями. Ми пам’ятаємо, що шоколад – це чорне золото і в музеї ми будемо зважувати його саме на вазі з золотими гирями. Адже колись какао-боби були надзвичайно цінними і какао було на вагу золота.

В.Штефаньо:

– Іспанський король свого часу стратив дуже багатьох за те, що розголошували таємницю приготування шоколаду. Один чернець якось приніс какао-боби і приготував спеціально для короля шоколадний напій. І король одразу ж зрозумів цінність цього продукту, повністю засекретив рецептуру і нікому не можна було про це говорити. А зараз – ми розповімо про шоколад все! Дамо його попробувати у різних його іпостасях: твердій, рідкій, пастоподібній. Нема більше секретів.

– Плануєте окреме шоколадне меню?

– Так. Це буде і шоколад у брилах, від якого можна буде відколювати шматочки і куштувати – і це входитиме  у вартість вхідного квитка. Сам квиток, до речі, теж зробимо таким, щоб він міг становити колекційну цінність. Це будуть і шоколадне фондю – можливо не щодня, але раз на тиждень у якийсь день. Будуть і гарячі шоколадні напої взимку і холодні напої з шоколаду влітку. У їх приготуванні навіть будемо використовувати справжнє золото. Листочки завтовшки 22 мікрони рвуться пінцетом на тоненькі смужки, якими прикрашаються солодощі з білків і вершків, що плавають у шоколаді. Ходімо, покуштуєте вже.

– Ходімо, але останнє питання. На якому етапі проект перебуває зараз?

М.Колодко:

– Йому дано старт. Нам виділено кошти – перший транш і це дозволяє приступити до роботи. Разом із директором музею «Паланок» знайдено приміщення, у яких днями розпочнеться серйозний ремонт – ми вважаємо, що треба відразу зробити все на найвищому рівні, щоб потім не доробляти і не переробляти. А тим часом Саша працюватиме над історичною частиною, Валентин над вдосконаленням технології відливання фігурок і шоколадним меню, а я – засяду у майстерню і буду посилено ліпити скульптури наших історичних осіб. Створювати власне сам Підкарпатський пантеон.