Блог Тужанського Дмитра
Тужанський Дмитро Політичний оглядач
Рима фрустрації
Колись я проберусьВ містечко старовинне,Знайду пивничку виннуІ тихо там нап'юсь,І в тишині загину.А збудуся недугЙ добуду грошенята,Подамся мандрувати.Ген-ген за виднокругПоманить доля клята.– Ех! Мрія злидаряЛиш додає осмути.Ніколи не прибутиМені до корчмаряВ зелений світ забутий. /Артюр Рембо, «Комедія спраги», переклад Петра та Романа Осадчуків/ фото: Сергій Якоб
Текст і цнота
Не помиляється той, хто нічого не робить.
Віра і холод
Я ніколи не належав до зразкових вірників. Ніколи не виявляв гідної уваги Святому письму. Не вирізнявся повсякчасним слідуванням бодай 10 заповідей.
Лише 7 хвилин. (Відповідь Миколі Яцкову та Росані Бісмак)
Імена були запозичені, аби приховати винних.
Я, Федака, мій диплом і його новий роман
Дивний був день. Неділя. Я мав спати досхочу. Тим паче, що ліг лишень в 4 ранку. Молодим бути не так просто.
Здоровий глузд та свавілля
До колег журналістів та простих читачів, які щодня блукають нетрями Інтернету.
Відповідь Віталію Жугаю. Лобізм-Корупція: де межа?
Приступаючи до розслідування будь-якої справи, Шерлок Холмс постійно повторював: якщо щось трапилось, шукайте, кому це вигідно. Наслідуючи безсмертного героя детективів Артура Конан-Дойля, сучасні екперти зазвичай розпочинають аналіз будь-якого політичного рішення з того ж одвічного питання – Quo prodest? І це більш ніж логічно.
Подоба кращого із світів
Для багатьох відпочинок у Карпатах – давно вже не розкіш, не свідчення статусу. Радше необхідність. А надто для людей з урбаністичними неврозами. Короткотривале відчуження для них замінило недосяжне відчуття душевного комфорту, омріяний спокій. Та навіть воно – ідеальна терапія. Уже мало кого цікавить свіже повітря, мінеральні води. З року в рік згасає жага до лижні. Головне – побути на одинці, відчути легкість, закохатися у мить байдужості.
