П’яничка
Якби той, хто підносив чарчину з настирливим «випий», знав, на що обернеться її життя, сто раз подумав би, чи варто це робити. І не робив би. А так…
Дефіцит
Олена двічі виходила заміж. І завжди невдало. Перший її чоловік потонув у річці того ж року, як вони побралися. Покійний любив перехилити чарчину та не розрахував сили у гірській воді. Молода вдова погорювала як годиться і знайшла собі іншого. Другий Оленин чоловік був майстром на всі руки. Він одразу ж почав ставити нову хату. На будівництво потрібно було багато грошей, тож чоловік подався в Росію на заробітки. Спочатку часто писав, телефонував, приїжджав. Надалі робив це рідше. А потім взагалі …«забув» повернутися. Бригада приїхала і Олені сказали, що її чоловік живе з тамтешньою вдовою, вже й дитину мають. Ображена жінка спочатку хотіла поїхати туди, але згодом передумала – після такого, що то вже буде за життя…
ОБІЦЯНКА
Він часто приходить мені на згадку. Просто так виринає у пам'яті навіть тоді, коли я виконую якусь роботу і намагаюсь ні про що не думати. Інколи мені здається, що він, десь там, у підсвідомості, чатує завжди, нікуди не зникає і тільки чекає слушного часу, щоб нагадати про себе. І з’являється... Здебільшого в суботу. Я довго не могла зрозуміти, чому саме в цей день. Та згодом збагнула – це ж в суботу він... помер.
ЗУСТРІЧ
Вони зустрінуться зовсім випадково, після роботи. І як старі добрі знайомі, зупиняться, щоб привітатися. Він, давно не бачившись, запросить її у кафе. Вона погодиться, хоч дуже поспішатиме:
Свята вода
Марійка - газдовита жінка. Усе в неї до ладу - і в хаті, і на городі. Та й Іван - чоловік-трудяга, порядок любить. От тільки біда - Іван інколи випиває, а Марійка за це його сварить. Талант у жінки до сварки. Годинами може: "А щоб тобі, а бодай тебе". Іван не витримує, і зривається...
Студенти
Дівчина, що сидить в автобусі напроти - студентка. З простої сім’ї, бо скромно зодягнена. Втома на обличчі вказує на її недавнішню сесію. Та й сама вона охоче ділиться зі своєю попутницею студентським життям. Розповідає, що навчається на юрфаці стаціонарно, живе у гуртожитку. Закінчила другий курс майже на відмінно, однак, один дуже принциповий викладач на неї «заївся», не дозволив виправити оцінку. Та вона не засмучується і впевнена у своїх знаннях. Їй важко вчитися, бо вона не платить хабарі і за це її недолюблюють. Вони живуть з матір’ю самі, батько помер три роки тому від раку. Він їздив на заробітки, там захворів і через місяць пішов із життя. Дівчині допомагає старший брат, який працює в Чехії. Але зараз і там заробітки слабі. Вона вже хотіла перевестися на заочне відділення, однак передумала; так буде важче влаштуватись на роботу за спеціальністю. У сім’ї теж проти, бо на неї покладають великі надії. «Хоч ти вийдеш у люди і житимеш легше», - часто повторює мати. Дівчина мріє стати суддею, і впевнена, що свого доб’ється, яких би зусиль їй це не вартувало.
І я там був...
Стежками Карпатського заповідника, або де на Закарпатті знайдено останки первісної людини
Про владу і людей, або Як нас зомбують політики
Ангелінка, племінниця мого знайомого журналіста, якій виповнилося тільки п’ять рочків цілком ствердно каже, що як виросте, теж буде писакою.
