Ось де колорит, або чому заважає Чігабіга

Десь тиждень тому до нас звернулися по інтерв'ю. Аналітично-інформаційний сайт "Час Закарпаття" бажав з першоджерел дізнатися про народження нашого талісману Чігабіги. Звісно, оргкомітет любязно погодився на пропозицію. Отримали питання. Підготували відповіді. Видання у свою чергу розмістило інтер'ю у себена сторінках і навіть отримав схвальні відгуки з-поза меж Закарпаття. Наприклад від Отара Довженка, який й захопленням видав у коментарях до інтерв'ю, поширеного у Facebook  - "Ось де колорит:) Люблю Закарпаття всіма фібрами і зябрами" (http://www.facebook.com/otardovzhenko). І все було цілком нормально, аби того ж таки дня, всього через кілька годин...

Чігабігу "забанили". Тобто - заблокували. Власне, не так щоб аж самого Чігабігу, наш талісман та святковий дух BEREG FEST, але його профіль у мережі Facebook таки відключили. Вдруге...

Перший такий випадок стався ще влітку, коли профіль нашого Чіго заблокували не без "допомоги" цинічного "доброзичливця". Ні-ні, де-юре - все в рамках правил мережі Facebook. А де-факто...

А де-факто не зовсім зрозуміло для адекватної людини, кому може заважати віртуальний образ нашого талісмана. Мабуть, він вкотре виявився аж занадто позитивним, веселим та доброзичливим аби спокійно співіснувати, хоч і у віртуальному, проте далеко не досконалому світі реальних профілів за всіма правилами "де-юре".

Хоча, чому тут дивуватись, якщо більшість позитивних і цілком доброзичливих ініціатив (і реальних і віртуальних) у краї отримують здебільшого  зливу справжніх помиїв на "свою голову". І це лише квіточки. Традицією стало, нажаль, все трощити, ламати, нищити...

Але... дива трапляються, як каже колега нашого Чігабіги. Хто саме - не називаємо. Боїмося наврочити. Віримо, що то не пусті слова, а тому надіємось таки на диво, що світ таки можна змінити на краще.

А ось власне згадане інтерв'ю - коротка історія народження Чігабіги:) Ми щиро вдячні п.Юрію, за ініціативу та гарний матеріал.
 

Веселий чудернацький равлик Чігабіга Майшіковний знайомий, напевно, більшості закарпатців, які користуються соцмережами. З’явившись як талісман (чи святковий дух) «Берег-фесту», він швидко зажив власним життям (не забуваючи, звісно, про фестиваль), завів собі друзів в соцмережах, нехитрими жартами здобув симпатиків і прихильників.

Словом, експеримент з «оживлення» талісману «Берег-фесту» слід вважати цілком успішним. Завдяки кому «народився» Чігабіга, з якою метою і як йому живеться нині, ми розпитали одного з його батьків – координатора фестивалю «Берег-фест» Володимира Гвоздя. 

Чігабіга – оберіг

– Володимире, навіщо «Берег-фест» вирішив обзавестися власним талісманом, адже, якщо не помиляюся, до цього випадку всі закарпатські фестивалі (а їх у нас кілька сотень) спокійно обходилися без подібних символів?

–За класичним визначенням талісман – це певний оберіг, що має захищати власника чи посилювати його енергетику. У маркетингових технологіях талісман – це один з елементів корпоративної ідентифікації проекту, який допомагає створенню певного сприйняття, образу. Згадайте симпатичного мішку з Московської олімпіади, леопарда Закумі на футбольному ЧС у ПАР, або ж наших Славека та Славка для Євро-2012. Подібні елементи символіки,які водночас є ще й хорошим інструментом популяризації заходів, якщо не обов’язкові, то як мінімум бажані для наших фестів, якщо ми хочемо переходити з кількості у якість. На сьогодні такі тенденції вже намітились і це не може не радувати.

– Чому саме равлик, звідки взялася його назва? Розкажіть, хто автор ідеї Чігабіги?

– Коли розпочалася робота над оновленням найстарішого фестивалю краю, однією з цілей була самодостатність проекту. Це певна зміна акцентів – коли не сам ЗА СЕБЕ говориш, а коли ПРО ТЕБЕ говорять.

У цьому сенсі равлик доволі цікава істота. Для життя, окрім власної мушлі-будиночка, йому практично нічого не потрібно. Скажімо, черепахи мають панцир, але лише ховаються у ньому. Щоб жити, вони повинні мати нори. У равлика будиночок завжди «під рукою» і навіть у критичних випадках нестачі кальція власна мушля стає тимчасовим замінником.

У Середньовіччі цю самодостатність равлика широко експлуатувала знать. Часто фамільними гаслами знатних родів було «все своє ношу з собою», що підкреслювало незалежність та самодостатність роду. Звідси й образ равлика для талісману фестиваля.

Ну а оскільки маємо сильно виражений регіональний акцент, то равлик трансформувався у чігабігу. Саме так називають равлика на Берегівщині. До того ж тут присутній ще й місцевий колорит. Чігабігу важко асоціювати з Луганщиною, Чернігівщиною чи навіть сусідніми Франківщиною, Львівщиною.

І, звичайно, родзинки додає старий-добрий ремікс Ферка Машлика «Закарпаття – майшіковно», або ж пісня про «Чігабігу». Колись це була дуже популярна композиція у закарпатських радіоротаціях, використовувалася як рингтон у мобілках і навіть на дискотеках. На жаль, її чогось призабули, хоча вона не менш колоритна за ту ж «Децу у нотаря», чи Чучкові «Вечурки по-Баранинські». Ось такий мікс ідей і став основою для створення талісману Чіго оргкомітетом BEREG FEST.

– Чи були в Чігабіги «конкуренти»? Якщо так, то хто саме?

– Якщо це питання щодо внутрішньої конкуренці, тобто інших варіантів талісману, то – ні, конкурентів не було. Основа вималювалася у ході всієї роботи над оновленням «Берег-фесту». Потрібні були інструменти, які могли б у стислі строки донести нові ідеї до аудиторії. Талісман, він же «святковий дух», якраз і є одним з таких інструментів.

Якщо питання у площині зовнішньої конкуренції, то й тут її не немає. Конкуренція – це змагання. Загалом, це позитивне явище, особливо коли йдеться про перехід від кількості до якості, але у випадку з Чігабігою варто говорити більше про потенційну співпрацю, аніж про змагання з кимось/чимось.

Здорова конкуренція може бути у самого фестивалю, але абсолютно миролюбний Чіго може конкурувати хіба за увагу шанувальників з самим оргкомітетом J.

 Безтурботний, добрий, веселий, енергійний та завжди усміхнений шалопай

 – Крім всього іншого ви вирішили «оживити»равлика «Берег-фесту»  у Фейсбуку. Заради чого це було зроблено?

– «Оживили» Чіго не лише у ФБ. Він є у Твітері, Однокласниках, має власний «кабінет» на сайті «Берег-фесту», іноді з’являється на закарпатських сайтах і т.д. Все це заради «живого» контакту з аудиторією. До того мало які з фестів краю користувалися технологіями new media, як і загалом промотехнологіями. Це дещо пасивна позиція. Якщо ми хочемо аби про наші атракції знали, особливо поза межами краю, не треба чекати, коли про нас згадають і щось запитають. Треба самим іти до аудиторії, нести власну інформацію, формувати свій образ та сприйняття у людей.

Разом з тим, якщо інформація буде занадто «сухою», то й сприйняття буде таким самим. Так будь-яке свято можна перетворити у офіційну формальність. Ми ж бажали створити «живе» свято. Відповідно, є потреба у живому спілкуванні, коли можна «поговорити по душам», без тиску офіційності.

– Розкажіть трохи більше про характер Чігабіги? Чим він займається у позафестивальний час, що любить і не любить, чим захоплюється?

– Чігабіга – це класичний пустун :). Безтурботний, добрий, веселий, енергійний та завжди усміхнений шалопай. Він виключно позитивний. Це означає, що він може бути хто чи що завгодно, залежно від обставин чи ситуації, але однозначно лише друг, у самому широкому розумінні. У Чіго є лише два, але дуже суворі табу – на агресію та на політику.

Для Чігабіги немає позафестивального часу. У такого шалопая всі 365 дні у році – суцільний фестиваль. Тому він завжди працює на користь «Берег-фесту» та фестивальної теми загалом.

Найбільше любить шанувальників «Берег-фесту» і особливо їх гарний настрій. Любить своїх «побратимів»-равликів Закарпаття, що з легкої руки великого друга Чігабіги Остапа Поповича оселились у десятках домівок закарпатців. Ще любить солодощі і… Елізу, свою подружку, з якою його познайомила шанувальниця Яна. Але це його таємниця :).

Не любить? Мабуть немає такого. Окрім явної агресії, зла, чи загалом негативу. «Штаб» трохи недолюблює, але мусить терпіти заради спільної справи :).

 Даєш «живих» талісманів побільше!

 – Здавалося б, цей персонаж абсолютно мирний і дружелюбний, тим не менше, в нього знайшлися «вороги», які постаралися закрити сторінку Майшіковного в ФБ. Чи знаєте хто це зробив і з яких мотивів?

– Сказати «знаємо» було б правильно, аби були достовірні докази. Таких немає, хоча певні міркування у оргкомітету є. Мотиви? Можливо, Чігабіга був дещо довірливий і вже занадто позитивно сприймав світ навколо. Ми зробили певні висновки з інциденту і внесли деякі корективи у поведінку персонажу. Передусім, аби зробити його менш вразливим до можливих провокацій.

– Нещодавно в Чігабіги з’явився чи то друг, чи конкурент – Ужгородський Миколайчик. Зрозуміло, що створили його, скеровуючись на ваш досвід. Як ставитеся до появи нових подібних персонажів?

– Виключно позитивно. З появою у ФБ Ужгородського Миколайчика Чіго був чи не першим, хто особисто на сторінці Миколайчика привітав його з появою, побажав успішного спілкування та виказав готовність до співпраці. У власному «чігабіговському» стилі звичайно, але ж Чігабіга по-іншому не вміє. Натура така :).

Сприймати Ужгородського Миколайчика як конкурента було б не правильно. Це персонажі достатньо різних ніш, аби зводити їх існування у якусь конкуренцію. І Чіго, і Миколайчик, і Мукачівський Сажотрус, і, можливо у майбутньому Ліхтарник дядя Коля чи Ужгородська Свобода, поки що не «оживлені», поза своїми прямими обов’язками, мають формувати позитивне сприйняття краю як для гостей, так і для мешканців Закарпаття. Вище вже говорилось – маємо тенденції переходу від кількості свят, подій, атракцій, тошо, до якості. Поява Миколайчика у мережі – це крок до нової якості його образу, що має потужний потенціал розвитку. Це просто не може не радувати.

 Персонаж оживив фестиваль

 – На Закарпатті останнім часом прийнято ставити пам’ятники найрізноманітнішим персонажам чи подіям. Коли слід чекати пам’ятник Чігабізі?

– Мабуть, ніколи. Пам’ятник – це певний матеріальний об’єкт. Поставити пам’ятник – значить створити певну матеріальну форму Чігабіги. І не просто форму, а форму довговічну, не на місяць, і не на рік-два. Це припустимо для Сажотруса, Ліхтарника, Миколайчика, яфини, чи, можливо, винороба. Там є усталені образи чи навіть живі прототипи. З Чіго все інакше. Ми лише змайстрували підрамник і натягнули полотно. А кожен шанувальник, чи й не зовсім шанувальник, ставить власні мазки, додає свої особисті штрихи. Причому саме так, як відчуває чи сприймає це сьогодні. Так виходить Чігабіга. Тому матеріалізація персонажа у довгостроковому об’єкті не зовсім відповідає ідеї. Хоча, звісно, запит на «матеріалізованого» Чіго є і ми працюємо над цим запитом. Що з того вийде покаже наступний «Берег-фест» :).

– На вашу думку, чи дав цей персонаж щось фестивалю?

– У вересні, десь за тиждень до цьогорічного «Берег-фесту», Кирил Воротинцев на сторінці Чігабіги у ФБ зробив запис за власним спостереженням: «сідаю нині до туристів з Рівного у мікрик, кажу «Фідєлем!» у відповідь-  «Чігабіга Майшіковно!». Мяко кажучи, прозрів». Це одна з  ілюстрацій до твого запитання. Загалом, персонаж Чігабіги оживив фестиваль, дав поштовх новим ідеям.

Шанувальники отримали чудову авторську колекцію футболок від Сашка Поповича, цікаві сувеніри від Андрія Зубенка, поштовх «чігабігіводства», тощо. Все це через персонаж Чігабіги. Люди йшли вулицею у справах, бачили равлика у траві, фотографували на мобілку і виставляли у ФБ з позначкою «Чігабіга». Були подібні фото і з інших міст – Києва, Львову. Навіть з-за кордону «привозили» тематичні фото з «Чігабігою»!

– Робили власні сувеніри своїми руками, малюнки, пропонували слогани, готові сюжети для постерів, сувенірів, тощо. Все це коментувалося, жваво обговорювалося. На певний час тема Чіго стала таким собі трендом у закарпатському інтернеті, який «тягнув» за собою ідеї та настрої самого фестивалю. Навряд чи такого самого зацікавлення можна було досягти без Чігабіги.

Розмовляв Юрій Лівак, “Час Закарпаття