Міфи про Мукачево та Закарпаття (Частина ІІ)

Представляю на суд читачів наступний запис із серії роз’яснень міфів про Закарпатський край.

Міф ІІ

Свого часу один дослідник українського походження, що жив у Словаччині, висунув досить контроверсійний термін-концепцію «історичне Закарпаття» для позначення Закарпатської області і прилеглі до неї з заходу (у Словаччині) і півдня (в Угорщині) краї, які на його думку становлять явну культурно-історичну цілісність. Він був підхоплений в Ужгороді і вже досить міцно там укоренився.

- Насправді територія, позначена цим дослідником, майже цілком збігається з обрисами, які займали приходи Мукачівської греко-католицької єпархії в XVIII-ХІХ ст. на території Угорщини.

Міф ІІІ

У жилах безстрашної володарки Мукачівського замку княгині Ілони Зріні текла кров поколінь легендарних володарів цієї фортеці – білих хорватів, яким із VII ст. до приходу угрів належали всі землі від Далмації до Галичини.

- На території Паннонії, яка розташована між Далмацією та Галичиною, у 565 р. – на початку ІХ ст. знаходився Аварський каганат. У 803 році він був розгромлений на Дунаї Карлом Великим, імператором франків. Комусь вигідно це не помічати, а створювати міф про Велику Хорватію від Далмації до Галичини. Деякі автори, правда, пишуть, що Велика Хорватія простиралася тільки від Галича через Малопольщу до Баварії.

До 812 року Хорватія знаходилася у складі Візантійської імперії. Потім перейшла під владу франків. Із 879-го країна була незалежною, а з 1102 року вона увійшла до складу Угорщини.
А Ілона (у документах – Хелена) Зріні справді була донькою хорватського бана Петра Зріні.

Портрет Ілони Зріні (копія).