Міфи про Мукачево і Закарпаття

До переліку авторів міфів про наш край до викладачів долучилися і окремі ужгородські журналісти

Принизлива церемонія капітуляції Ілони Зріні збережена на великому полотні, яке сьогодні знаходиться в експозиції Мукачівського замку. Генерал Капрара, закинувши ногу на ногу, сидить у низькому кріслі, а перед ним стоїть велична жінка з дітьми – Ілона Зріні. Хоча Ілона була протестанткою, її насильно постригли в черниці. Але тут втрутився турецький султан: він добився звільнення Ілони, а коли вона приїхала до Туреччини, нагородив її спеціальною грамотою – атмане.

- У Мукачівському замку після перевезення у 1953 році з Мукачева в Ужгород музейних експонатів музею Легоцького у місті над Латорицею немає жодної оригінальної історичної картини, особливо періоду антигабсбурзької боротьби угорців-протестантів. Та картина, де зображується капітуляція Ілони Зріні, намальована художником Віктором Мадарасом у 1859 році. Вона знаходиться в одному з музеїв Угорщині.

Ілона Зріні була донькою хорватського бана, тобто успадкувала католицьке віросповідання. Але вона у період релігійних воєн, які точилися у той час в Європі, вийшла заміж за протестанта графа Тьокьолі (її перший чоловік Ференц І Ракоці також був протестантом), який боровся з католиками Габсбургами. Її кохання пересилило релігійні забобони, її мужній захист Мукачівського замку привернув увагу всієї Європи, тому в Угорщині вона вважається національною героїнею, про неї написано чимало науково-дослідних праць.

Рескрипт-атнаме Ілона Зріні отримала від турецького султана після того, як генерал-фельдмаршал граф Аенеас Капрара зняв облогу Мукачівського замку, а не після її постригу в черниці. Ця участь настигла княгиню, коли її чоловік в останній раз підняв повстання проти Габсбургів у 1690 році, але програв Леопольду.

Анна Другет, дружина Яна Другета, володаря Ужгорода та Ужгородського замку, прославилася тим, що фактично створила Закарпатську греко-католицьку церкву. Разом зі своїм братом, римо-католицьким єпископом Юрієм Якушичем, вона сприяля скликанню 63 православних священиків та підписанню Ужгородської унії в 1646 році.

- Анна Якушич та її брат Юрій були хорватами за походженням, тобто католиками (серби були православними). Вони виконували вказівки імператора Священної Римської імперії Леопольда Габсбурга щодо навернення православних у комітаті Унг у лоно католицької церкви під верховенство Папи Римського. Для цього і створювалася на Закарпатті греко-католицька церква, як поступовий організаційний елемент переходу православних в інше віросповідання. Документу про підписання Ужгородської унії в 1646 році немає.

У 1664 році інша католичка мадярського походження Софія Баторі також вигнала православних із Мукачівського монастиря, за що від того ж імператора Леопольда отримала для себе звільнення від релігійного переслідування, оскільки утискалася перед цим як дружина князя-протестанта. Тепер деякі ужгородські історики-педагоги пишуть лише про греко-католицькі віхи в історії Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря.

Після смерті Софії Баторі у 1680 році спадкоємцями Мукачівського замку стали малолітні діти сина Софії Баторі Ференца І Ракоці, який помер у 1679 році, а саме Ференц ІІ Ракоці та його сестра Юліана. Ілона Зріні, як їхня мати, лише управляла цією твердинею та іншими спадковими маєтками роду Ракоці.

У юридичних документах імператор Леопольд називав Софію Баторі не інакше, як Vidua Rakocziana, тобто «вдова Ракоці». У попередніх століттях статус вдови цінувався надзвичайно високо, вона пожиттєво мала чималі привілеї, зокрема жила в тих будівлях і управляла тією нерухомістю, якими володів її покійний чоловік. А спадок передавався у ті століття лише дітям померлих батьків. Це в наш час на вдову чекають чималі життєві проблеми по забезпеченню власної родини.