ЗУСТРІЧ

Вони зустрінуться зовсім випадково, після роботи. І як старі добрі знайомі, зупиняться, щоб привітатися. Він, давно не бачившись, запросить� її у кафе. Вона погодиться, хоч дуже поспішатиме:

- Добре, на хвильку…

Вони сядуть за столик, замовлять каву і вже за якусь мить все для них відійде на задній план. Час зупиниться. Вона швидко забуде, що вдома в неї купа справ, і їй треба готувати вечерю. Він же планував іти до товариша на день народження.

Їм буде добре разом – весело, цікаво. З боку вони видаватимуться парочкою закоханих, яка переживає апогей почуттів. У їх поглядах буде стільки ніжності, ласки і тепла… Він розповідатиме анекдоти, згадуватиме дитинство. Вона із захопленням ділитиметься жіночими секретами. Вони говоритимуть про все – погоду, політику, подорожі, моду, футбол… І жодного слова про своє особисте життя. У цей час його наче нема. Минуле кудись зникне. 

До реальності їх поверне дзвінок. Вона візьме мобільний� і почує таке знайоме:

- Кохана, ти де? 

Вона поспішатиме і він нервово заведе машину. Вони мовчатимуть. У цей час кожен думатиме про своє. Виходячи з авто, вона закине поквапне:

- Бувай!.. - І побіжить до свого під’їзду.

Він ще довго їздитиме нічним містом. А потім зайде в свою холостяцьку квартиру і довго сидітиме перед телевізором з пляшкою пива, клацаючи каналами.

Вона ж ховатиме очі від пронизливого чоловікового погляду. Щось розповідатиме про подругу, якій стало зле, і яку треба було провести додому. І сама ж не віритиме в цю історію. Надалі інертно приготує вечерю, вкладе дітей спати. А потім, зачинившись у ванній кімнаті, тихо плакатиме.

Вони почуватимуться нещасними. На болюче: «Чому?» � в цю ніч для них не знайдеться відповіді.