З надією на безвалідольну весну

ФК „Закарпаття” завершив цьогорічну частину чемпіонату 2010/2011 і до 20 січня перебуватиме на відпочинку. Із чим же пішла на вакації ужгородська команда майстрів?

Початок сезону ужгородці відверто провалили, оскільки в двох стартових іграх поступилися своїм конкурентам на підвищення в класі – олександрійцям та одеситам. Потім начебто все налагодилося, і підопічні Ігоря Гамули здобули чотири поспіль перемоги – над прикарпатцями, „Феніксом”, „Арсеналом” і „Титаном”. Далі в плані результату провальні виступи – у 4 наступних матчах із 12 набрано тільки 5 очок. Потім у команди наче знову все налагоджується, але „десь береться” далеко не обов’язкова поразка в Бурштині і „підводять” зустрічі з основними конкурентами й географічними сусідами. Мова про зустрічі із львів’янами та буковинцями, коли було досягнуто нічийного результату.

Ось таким рваним темпом команда й дісталася проміжного фінішу. З одного боку, ніби високе третє місце, з іншого, перші два, які гарантують підвищення в класі, були віддані суперникам. Від них відрив і невеликий (2 очки від ФК „Львів” та 5 – від ПФК „Олександрія”), приємно згадати й виграші над „Феніксом”, „Титаном” та особливо лідером першої ліги „Олександрією”, проте, усе ж, стати чемпіоном ліги поки не виходить, стільки ж, 38 очок, має ще й одеський „Чорноморець”. Був ще й провал у Кубку України.

Воднораз ніби „Закарпаття” серед тих команд, які найбільше забивали й найменше пропускали. Так, в окремих зустрічах були красені-голи. Так, Матвій Бобаль – кращий бомбардир ліги, але все сказане тут же перекреслюється загалом невиразним почерком гри навіть у доволі впевнено виграних зустрічах.

Звичайно, пояснення цьому певною мірою є: далися взнаки травми провідних� футболістів (конче не вистачало, наприклад,  Мірко Райчевіча), тяжіло завдання підвищитися в класі з першого місця тощо. Але ж і з прем’єр-ліги в першу повернулися не „салаги”. Отже, багато хто або себе переоцінив, або завважав великою зіркою. Ось і пролетіли мимо другого й першого місць.

Як буде далі, побачимо. У футбольних колах подейкують, що в міжсезоння команду може поповнити з десяток нових виконавців. І справді, дуже важливо, щоб їх пошук здійснювався. Причому важливо, щоб здійснювався професіонально, адже правила на помилку весною може вже не бути. У контексті сказаного слід сміливіше використовувати резерви з області. Можливо, вони не такі вже й великі, але, принаймні, у вирішальних матчах могли б більше зіграти на „морально-вольових”, чим не особливо відзначалися окремі гравці основи.

Словом, на другу частину� змагань зберігається чимала інтрига. Ставлячи все на шальки терезів, наче запасу оптимізму вистачає. Хай же весна буде безвалідольною!