ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПОТРЯСІННЯ

Чи зможе ситуація навколо країн співдружності послужити наглядним прикладом для України? 

«Проблеми Афін можуть бути вирішені в довгостроковій перспективі тільки самою Грецією» /Думка керівництва Німеччини

В Афінах пройшла друга багатотисячна маніфестація незадоволених. До більшості працівників держсектора приєдналися робітники приватного. В Італії теж почала царювати гнівна атмосфера. В свою чергу Словаччина, Польща, Чехія і Угорщина погрожують вийти із МЗС Євросоюзу. Висновок: положення вкрай важке. Про що це свідчить? Спробуємо розібратися.

 Хто свариться у того не все чисто

Нагадаю, 24 лютого в Греції пройшов організований провідними профспілками загальнонаціональний 24-х годинний страйк. Громадяни не задоволені прийнятою урядом бюджетною політикою. З другої сторони Євросоюз вимагає від керівництва Греції стабілізувати фінансове положення. Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції готові запропонувати політичну допомогу країні, про фінансову поки

Фото etoday.ru

що все мутно. Також варто зазначити позицію європейських лідерів щодо МВФ. Вони категорично проти звернення Греції за допомогою до фонду і радять створити свій аналог МВФ. Деякі підштовхували керівництво Греції зробити історичний крок: продати кілька островів (втратити частину території), чим країну Одіссея гірко образили.

Фото etoday.ru

В Італії домінують схожі невдоволення. Іншим країнам, як було зазначено, не подобається кадрова політика, що змушує їх боротися за власні позиції…

Як бачимо фінансова криза допомогла виявити хворі місця, які можуть в майбутньому перерости у великі неприємності. Доречно підмітити, що не тільки в економічній, політичній сфері, а й в соціальній.

Треба визнати, явища які панують сьогодні в Європі не нові, але показові в ідеалістичному аспекті, про який нам трублять наші політики мало не щогодини.

«Стратегія 2020» і Сполучені штати Європи

Фото etoday.ru

Ми хочемо вирішувати наші проблеми без МВФ/ Канцлер Ангела Меркель

Вихід на якісно новий рівень розвитку Китаю, Індії, Росії та Аргентини починає наводити страх. І в цій ситуації Європа, яка не звикла пасти задніх, змушена включатися в боротьбу за власне місце під сонцем.

В цих умовах лідери співдружності пробують проводити свою незалежну політику і розмови про створення європейського валютного фонду (ЕВФ) наглядний приклад цьому. Проте останнім часом амбіційні цілі Європи не сходяться з� її можливостями. Неозброєним оком помітно, що керівникам союзу часто-густо важко знайти компромісне рішення, що є чи не найголовнішим фактором нестабільності. І в залежності від того, наскільки оперативно керівникам співдружності вдасться знайти ліки від цієї хронічної недуги залежить їх репутація.  

Але не все так просто, схоже не всі члени союзу зацікавлені в пошуку компромісу. Зокрема президент Чехії Вацлав Клаус, котрий до останнього не підтримував Лісабонський договір, зачастив критикувати політику Євросоюзу. Ще більш дивна ситуація в Греції, де декотрі політики набираються смілості мовити, що Німеччина, яка нині, можна сказати, займає головуючу позицію в Європі, повинна виплатити їм репарації за окупацію під час Другої світової війни… Дивно, чи не так? Як тільки в сім’ю прийшли фінансові негаразди почалася сварка. Головне, щоб до суду не дійшло.

Чвари зростають в геометричній прогресії. Це все наводить на думку, що «Стратегія 2020»[1] всього-на-всього наміри. Припускаю, єдиним виходом в цій ситуації стане формування чогось подібного на Сполучені Штати Європи з чіткою вертикаллю влади[2]. Але чи погодяться пітий на цей крок країни учасниці? Гадаю стати простим штатом не всі захочуть.

Україна і перспективи

Безперечно рівень розвитку Євросоюзу є дійсно вражаючим. За всі роки свого існування співдружність стала ідеалом і мрією для багатьох країн Євразійського континенту і не тільки. Всім нам відомо, що Україна також не є виключенням. Але, як бачимо, існує і друга сторона медалі. Цікаво, хто з наших політиків наважиться про це сказати?

Європа дійсно має хороший досвід у багатьох сферах діяльності, але, як показала практика, не в усіх. Можливо варто залучити досвід інших країн світу? Це перша замітка! Цікаво, чи розмірковували наші політики над тим питанням, що сьогоднішня Європа уже не та, що два роки тому? І питання про членство України сьогодні-завтра треба розглядати у зовсім іншій площині… Оскільки, як було згадано вище, наша незалежність в Європейських штатах скоріше всього буде простою формальністю. Друга замітка! Якщо такі країни як Чехія, Італія, Словаччина, Польща, Угорщина, Греція, сьогодні не користуються великими привілеями в прийнятті рішень, то яку роль в них буде відігравати Україна?

Звичайно ви можете палко заперечити, мовляв про яке членство йде мова? Кому ми потрібні з нашою… Але, хочемо ми того чи ні, інтеграційні процеси йшли, йдуть і будуть продовжуватися. Якраз цей тривалий процес, непомітно для нас в майбутньому виллється в нежданий сюрприз.            

Гадаю для нас ситуація в Євросоюзі повинна послужити склянкою холодної води в пустелі.