Блог Андрія Любки

57 особливостей, які нервують нас у літературі

Любка Андрій Андрій Любка – сучасний український поет, прозаїк, есеїст і перекладач. Більше на www.lyubka.net.ua

1. Запахи, атмосфера та рівень перевітрюваності приміщень книжкових ярмарків, на яких література разом із її авторами перетворюється на товар гуртової реалізації.

2. Нотатка на книзі про те, що автор чи авторка працював (ла) колись матросом на рибальському судні, вагоноводом, кранівницею, посудомийкою, стриптизером чи кимось іншим, чия професія доводить знайомство із "справжнім, брудним досвідом існування".

3. Коли ви берете до рук книгу невідомої вам російської літературної "суперзірки" і на прохання розповісти трохи про авторку чуєте: "Ця письменниця починала як журналістка". Потім берете до рук наступну книгу невідомої вам російської літературної "суперзірки" і знову чуєте: "Ця письменниця починала як журналістка". Тоді берете до рук ще одну книгу... І так вісім разів.

4. Наступні слова у книжкових анотаціях: нечувано; неймовірно; вперше в історії літератури; правдиво; справді глибоко; новинка сезону; книга місяця; базується на реальному життєвому досвіді; вартує прочитати; такого майстерного психологізму (реалізму, постмодернізму і т.д.), як у цій книзі, світ ще не бачив.

5. Реклама книги, яка починається словами "Від автора славетного роману..."

6. Письменники, які не вміють, але дуже люблять читати вголос власні тексти.

7. Дискусії та "круглі столи" замість зустрічей із авторами.

8. Зустрічі з авторами, у яких на сцену один за одним виходить більше як 15 осіб.

9. Коли нагородженого якоюсь відзнакою письменника називають "заслуженим".

10. Нахабно спотворені цифри накладів книг у видавничих каталогах та на обкладинках.

11. Інформація про те, що запрошений до Львова відомий заморський письменник (ця) приїздить, але не дає інтерв'ю та автографів і не зустрічатиметься з читачами.

12. Незмінні з року в рік списки "постійних претендентів" на Нобелівську премію і авторитетні розмірковування критиків про те, хто ж цього разу має найбільше шансів.

13. Повідомлення у пресі про вручення чергової літературної відзнаки, бо літературні нагороди можуть призначатися справді вартим уваги книгам хіба випадково.

14. Фраза у рецензії "своїм текстом автор хотів сказати"...

15. Люди, які щиро питають автора: "Як виникла ідея вашого роману?" або "Наскільки цей твір автобіографічний?"

16. Журналісти, які іронізують над людьми, які щиро питають автора: "Як виникла ідея вашого роману?" або "Наскільки цей твір автобіографічний?"

17. Львів'яни, які пишаються тим, що купують книги виключно на книжковому форумі.

18. Погляди, які можна отримати з усіх боків, якщо під час літературного вечора у вас раптом задзвонить мобільний телефон.

19. Сповнені поваги до власного інтелекту вирази обличчя критиків у момент, коли вони називають книгу "геніальною" або ж "не вартою уваги".

20. Відгуки читачів (або і критиків) у стилі: "мені страшенно сподобалося", "мені зовсім не сподобалося", "читається на одному диханні", "я лише переглянув (ла)".

21. Освітній рівень продавців у дорогих книжкових супермаркетах.

22. Реклама книг у стилі: "Книги, про які говорять".

23. Фрази критиків на зразок: "Автор (ка) не здатен писати ні про що, крім власного досвіду".

24. Фраза у рецензії: "Попри те, що на перший погляд ці оповідання нічим між собою не пов'язані, насправді їх можна читати як цілісний текст".

25. Ексклюзивні уривки тексту в Інтернеті.

26. Фраза: "Цю книгу я залишу собі на відпустку".

27. Поняття "український бестселер" звучить як знущання.

28. Фрази критиків на зразок: "Це не найкраща книга автора", "непереконливий текст" і т. ін.

29. Біографії закордонних маловідомих авторів, з довжелезними переліками стипендій, нагород та інших фінансових дотацій "для багатообіцяючих", бо коли одним усе, а нашим вічно нічого, то це нервує, погодьтеся.

30. Рецензії та літературні дискусії, в яких усіх українських письменниць порівнюють із Оксаною Забужко, а письменників із Юрієм Андруховичем.

31. Критиків, які називають переклад із російської "провальним" і наводять для переконливості два приклади.

32. Критиків, які називають переклад із турецької "блискучим", не наводячи жодного прикладу.

33. Фраза на книзі "один (одна) із чільних українських літераторів".

34. Назви романів у стилі "Вибух", "Поразка", "Квиток до пекла", та поетичних збірок на зразок: "Намріяне", "Осіннє листя", "Весняні проліски".

35. Коли на обкладинці роману "Політ над гніздом зозулі" зображають зозулю та її політ над гніздом, на обкладинці роману "Бляшаний барабан" малюють дитячий барабан, путівник Францією ілюструють Ейфелевою вежею, а книгу про Львів - паруючою філіжанкою з кавою на тлі Високого замку.

36. Автори, які розміщають на своїх книгах світлини двадцятирічної давності.

37. Письменники, які відразу після привітання кажуть, нібито між іншим: "От, щойно повернувся з НьюЙорка (Парижа, Токіо...)"

38. Фотографії письменників на тлі природи, стелажів із книгами та центральної площі старовинного міста.

39. Фотографії письменників із цигаркою, склянкою та філіжанкою.

40. Читачі, яким більше 15, і які, прочитавши нарешті "Степового вовка" Германа Гессе, кажуть: "Мене з Гаррі Галлером об'єднує..."

41. Автори книг і самі книги у стилі "Як я заробив (ла) свій перший мільйон", "Як потрапити у список журналу "Forbеs" і т. ін.

42. Фраза із рекламного буклета: "Третій роман автора цілковито відрізняється від двох попередніх".

43. Депресивні письменниці передпенсійного віку, які пишуть про "справжнє кохання".

44. Депресивні письменники передпенсійного віку, які спеціалізуються на описах еротичних сцен.

45. Автори, які на кожному кроці підкреслюють, як сильно вони ненавидять усе, пов'язане з літературним процесом, аж поки не знаходять нарешті видавця.

46. Слем­вечірки, літературні читання сполучені з рок­концертами, стриптиз у поєднанні з літературою та інші наївні намагання "розширити коло читачів".

47. Фраза "це нагадує романи Кафки".

48. Вираз, який з'яв­ляється на обличчі видавця, коли він, непохитно переконаний у власній правоті, починає розповідати вам про те, що саме подобається або не подобається читачам і що ці читачі готові купити. Ця переконаність аж ніяк не зменшиться, навіть якщо вам удасться вставити слово і повідомити видавця, що читач у даному випадку ви, а не він і що купувати це лайно ви не маєте наміру.

49. Переконання багатьох, що книги не можна викидати в макулатуру.

50. Авторитетні роздуми критиків про те, що саме вб'є літературу: кіно, телебачення, Інтернет, комп'ютер.

51. Промови лауреатів престижних літературних нагород, які після того, як ввічливо подякують за чек на поважну суму, довго висловлюють свій скепсис щодо майбутнього літератури.

52. Критики, які люблять підкреслювати, що "справжня література" не може користуватися читацькою любов'ю, а лише прихильністю критиків.

53. Критики, які кожен дебютний роман, головним героєм якого є рефлексуючий хлопець, відразу порівнюють із Селінджером.

54. Письменники, які можуть виділити на інтерв'ю "лише 5 хвилин".

55. Письменники, які відмовляються давати інтерв'ю, мотивуючи своє рішення тим, що "такі питання мені вже ставили сотні тисяч разів", а при цьому їхнє прізвище Ґуґл знаходить лише з третьої спроби.

56. Фраза: "Я поділяю книги лише на хороші і погані".

57. Вдумливі, непрості, захопливі, пристрасні, правдиві, болючі, але в той же час дотепні історії про кохання.

Наталка Сняданко

Коментарі -
Зачекайте...