Блог Василя Бедзіра

Сергій Миколайович про «оголену правду» та її «конвертацію в добробут»

Бедзір Василь Власний кореспондент газети «Урядовий кур'єр» у Закарпатській області.

Серед багатослів’я, яке звучало на відкритті «Європейського медіа-центру» в Ужгороді, звернув на себе увагу заклик міського голови дотримуватися євростандартів у нашому інформаційному просторі.

Сергій Миколайович висловив упевненість, що ужгородські «медіа-центрівці» будуть законодавцями моди в Україні. «Коли існує загроза демократичним цінностям, серед яких і свобода слова, ми не дамо закрити наш інформаційний простір, відгородити його від європейського», – сказав він. Додав, що центр забезпечить «долання і географічних, і політичних, і інформаційних кордонів».

Привітавши засновників центру із його відкриттям, як голова міської медіа-профспілки я висловив їм два побажання. Перше – сприяти більшій самостійності ЗМІ в інформаційній політиці, дотриманню ними вимог журналістської етики, протидії корупції тощо. Друге побажання стосувалося підвищення зарплатні для журналістів. Це – той показник, за яким Україна пасе задніх у Європі.

Я сподівався на підтримку з боку засновників і власників ряду закарпатських видань, які одночасно є і засновниками медіа-центру. Може, й дочекався б, якби не втрутився сам Сергій Миколайович. Він випередив усіх словами:

«Правда в оголеному вигляді є дуже низькорентабельним товаром і важко конвертується в добробут. Ось вам і завдання спільне, яке є: як зробити цей товар більш рентабельним і привабливим – правду в оголеному вигляді. Абсолютно голий вигляд він не завжди привабливий».

Після слів міського голови, який, не секрет, контролює цілу медіа-імперію, сказати щось інше присутні не наважилися. Всі чітко зрозуміли, яку «оголену правду» мав на увазі пан Ратушняк. Звичайну, ту саму матінку-правду, яку чекають від журналістів їхні читачі. Ту саму, через відсутність якої змушені купувати по п’ять-шість видань, порівнюючи виклад у них одних і тих же фактів. Ану, може, в тих порівняннях прозирне справжній стан речей.

Я подумав: дивна постановка питання. Мер проти того, що є суттю журналістики? Факт без прикрас – це і є «оголена правда».

А ще пригадав, як довго і безрезультатно в Україні «борються» з джинсою, замовними статтями і прихованою рекламою. За майже два десятиліття в усіх регіонах проведені сотні, якщо не тисячі тренінгів з об’єктивного висвітлення подій, доступу до інформації тощо. І все для того, щоб вона в не викривленому вигляді потрапила на сторінки видань. Журналістів за гроші іноземних спонсорів навчали не займатися камуфляжем, а писати правду. «Оголену».

На превеликий жаль, навіть на рівні мерів міст культивується протилежність «оголеній правді». Яка саме протилежність – зрозуміло.

А як із «конвертацією в добробут"? Я вирішив провести невелике дослідження, зрівнявши зарплати ужгородських журналістів і найближчих до нас за кордоном – словацьких. Ось які отримав результати.

Присутній на відкритті медіа-центру редактор газети «Великошаришанин», магістр Йозеф Юрчишин приїхав на подію із міста Великий Шариш, що на крайньому сході Словаччини. Газета міської управи, яку він редагує і повністю готує до друку, виходить один раз на місяць кількатисячним тиражем. Пан Йозеф отримує на руки 495 євро.

Інший гість із Словаччини – власник газети «Прешовскі вечернік» Ярослав Шуркала, яка виходить п’ять разів на тиждень щоразу накладом 5 тис. примірників, повідомив: у його виданні зарплатня журналістів коливається в межах 600-900 євро (стільки виходить після всіх відрахувань).

А тепер про те, яка заробітна плата в газеті «Ужгород» – друкованому органі Ужгородської міської ради? Ставка кореспондента у ній дорівнює 840 грн., що нижче за розмір мінімальної зарплати в Україні. На руки ж кореспондент отримує 750 грн. Ще 200-250 грн. набігає за гонорари. За місяць не виходить навіть 100 євро…

У час, коли ціни на товари і послуги і у нас і в сусідній Словаччині приблизно однакові, журналіст в «Ужгороді» отримує у п’ять-десять разів менше за свого колегу, який живе по інший бік кордону!

Нашим, закарпатським журналістам, на яких засновники та власники ЗМІ роками заощаджують і не виплачують належну зарплату, слід сподіватися хіба що на «конвертацію» правди. Але ось біда: що після тієї «конвертації» від правди залишиться.

_.JPG

На фото автора: для словацького журналіста Йозефа Юрчишина євростандарти – насамперед у єврозарплаті

Коментарі -
Зачекайте...