“У нас країна великої культури і фігурне катання, у нас велика російська література.”

Поговорім про російську літературу, яку вивчали та вивчають в школі не тільки росіяни.

Чи всі ходили до школи? Чи всі читали російську літературу? Навіть якщо зараз все інакше, чого ми навчились? Згадаймо, що ми повинні були “взяти як зразки для наслідування”.

Почнемо з білої, милої собачки Муму, яку втопив власний господар. Той, хто не плакав над нещасною собакою, є патологічним психопатом. Він любив її – він убив її. Прачка Тетяна, яку видали заміж за п’яницю Капітона проти її волі. Свавілля рабовласника. Навіщо це потрібно знати дітям 10-11 років?

Далі. “Заспокойся, Маша, я Дубровський”. Пригодницький та романтичний роман перетворюється на щось, для чого важко знайти ім’я. Дубровський замикає суддів у будинку і спалює їх живими. Коваль підпирає двері, щоб ніхто не вийшов з вогню. Машу одружують зі старим чоловіком. Хрін знає, що це таке, чому ми читали це в дитинстві?

Далі. «Тарас Бульба» – це пригоди, це якась там війна, це патріотично. Захист православної віри від утисків. Ага. Подвиги Тараса Бульби в основному полягали в єврейських погромах. Євреїв, від малого до старих, топили в річці, які дуже смішно дриґали ногами. Тарас Бульба застрелив сина за те, що закохався в польку, і це зрада. Вічне “він обміняв нас на бабу”. Другого сина катували та вбили. Тарас Бульба довго і криваво мстив. Потім Тараса спалили на багатті (детально описано). Чудова історія для п’ятого класу середньої школи. Одна надія була в тому, що ніхто не читав цей дикий твір до кінця, можна збожеволіти. Так багато людей збожеволіли. До речі, народні пісні про перську принцесу і «поїхали, красуня, катайтеся» – подумайте про це, взагалі, про що вони співають?

Рухаємось далі. Пушкін – це російський геній, це символ Росії. «Капітанська дочка». “Бережіть плаття від зносу, а честь з молоду”, А це для чого дітям давати? Пугачовщина, російське повстання, безглузде і нещадне. Батьки гинуть від жорстоких бунтівників на очах у дівчинки-підлітка. Наведу цитату, адже не можна сказати краще, ніж Пушкін: “Несколько разбойников вытащили на крыльцо Василису Егоровну, растрепанную и раздетую донага. Один из них успел уже нарядиться в ее душегрейку. ..«Батюшки мои! – кричала бедная старушка. – Отпустите душу на покаяние. Отцы родные, отведите меня к Ивану Кузмичу». Вдруг она взглянула на виселицу и узнала своего мужа. «Злодеи! – закричала она в исступлении. – Что это вы с ним сделали? Свет ты мой, Иван Кузмич, удалая солдатская головушка! не тронули тебя ни штыки прусские, ни пули турецкие; не в честном бою положил ты свой живот, а сгинул от беглого каторжника!» – «Унять старую ведьму!» – сказал Пугачев. Тут молодой казак ударил ее саблею по голове, и она упала мертвая на ступени крыльца.” В кінці розповіді Гриньов “був присутній на страті Пугачова, який впізнав його в натовпі та кивнув головою, яка через хвилину, мертва і кривава, було показано людям“. Гринев одружується з Машою. Щасливий кінець. Твір великої художньої сили, але яке відношення до нього мають діти? І ми читали, аналізували, писали есе. Для чого?

Далі. Горький, “Дитинство”. Все починається з того, що батько помер. Загиблий лежить на підлозі, мати повзає і виє. Мати починає народжувати там, на підлозі. Дитина помирає. Молодого Циганка придавлює хрестом, за яким слідує опис того, як кров вилітає з його рота. Його мати померла. Його бабуся помирає. Хлопчика викинув з дому дідусь – “в народ”. Чим не твір для дітей?

Некрасов – вірші – “Морозно-червоний ніс”. Спочатку помирає селянин, потім за ним йде дружина. У деталях і подробицях про те, як виглядає покійний – вірш для дітей близько дванадцяти років. Йдеться про важку долю людей.

Далі. Стареньку зарубали сокирою – двоє стареньких там – та, взагалі, не шкода. Огидна бабуся, так їй і треба. Кожен, хто це читає, зарубав би її сам. Симпатії читачів до Раскольникова і Соні, до «вбивці та розпусниці».

Далі. Нудний Базаров. Але він також закохався: «розкішне тіло, хоча й зараз в анатомічний театр». Гине від трупної отрути.

Недавня історія. «Молода гвардія». Нацисти катують юних гвардійців, на спині Улі Громової вирізана зірка. Потім всі будуть кинуті живими в шахту. Провідна роль партії – головна ідея твору. Голова обертом йде від такого “чтива”. Невиразний Микола Островський, прикутий до ліжка, просто ідилія.

О! “Піднята цілина” Шолохова. Це неприємна гидота. Всі пам’ятають відрубані ноги куркуля в чоботях, сподіваюся.

Та ж незрозуміла «Подорож з Санкт-Петербурга в Москву», взагалі неперекладна і неперетравлювана. Там люди загадково страждають і страждають аж від Санкт-Петербурга до Чорної грязі. Автор згнив на каторжних роботах за часів Катерини.

Найбільш маячнею можна вважати твір Чернишевського «Що робити?», яким може зацікавитися тільки професійно психіатр. Йдеться про якогось революційного маніяка Рахметова, який спав на цвяхах.

Багато хто, ще в радянські часи, в школі вивчав Леоніда Ілліча Брежнєва, «Малу Землю» і «Відродження». і “Цілина”. Це був абсолютно неперетравлюваний хаос, який вставав кілком по всьому мозку: жодна людина не прочитала. Були ще кілька робіт посередніх, але ідеологічно правильних совків, які навіть не затримувалися в пам’яті.

Скрізь – війна, смерть, тортури, партизани, червоний прапор, кидання під кулемет, збереження колгоспного майна у вогні й провідна і керівна роль партії.

Окремі яскраві плями у вигляді Євгена Онєгіна, Чацького і Ревізора, повністю губляться в цій масовій різанині. Тут, правда, ще є, в порівнянні з іншими літературними персонажами, Катерина з “Грози” – промінь світла в темному царстві.

Так, в жодному телевізорі дитина не побачить стільки трупів, крові, маніяків і вбивць, як у вчителя російської літератури! Причому симпатії учня часто були на боці вбивць і садистів, адже персонажі оцінювалися тільки з ідеологічної точки зору: представник пригноблених мас, класова боротьба, патріотизм та інше. І це не рахуючи образа Леніна, не вночі пам’ятати!

З радянських часів мало що змінилося з вибором “класиків російської літератури”.

Чому, в основному, вчить класична література малого росіянина? “В основному, всі загинули”. І не природною смертю, як правило. В росіян це вже встановлено “в операційній системі” – будьте готові до війни, до голоду, до тортур, вбивати, вмирати, вимагає Батьківщина, це наш своєрідний російський шлях. І ми пишаємося тим, що такі.

Чому б у школі, і не тільки росіянину, не читати Стругацького – “Важко бути Богом”, і “Спробу втекти”, і “Населений острів”. Це все про нас, хто ми є, і ким ми будемо. “Бабин Яр” Кузнєцов, для старших. Діти Гаррі Поттера повинні читати. Джен Ейр і Джейн Остін. Шолом-Алейхем і Чехов. Необхідно читати Булгакова, Ільфа і Петрова тощо. Дайте спокій, росіяни, собачці, і нехай бідний Муму, нарешті, потоне влітку раз і назавжди.

Може тоді не буде чергової Бучі? Може?!