Три поняття, які слід забути пишучій братії в 2015 році
1. АТО Східне прислів’я каже – «скільки не кажи «халва», в роті солодше не стане». (Хоч можна й посперечатися щодо цього твердження). Але справедливо й зворотне. Скільки б не намагалися переконати нас, що ніякої війни на нашому Сході нема, а є лише антитерористична операція, війна від цього не припиняє бути війною. На ній гинуть, отримують поранення, стають каліками, потрапляють в жахливий полон. Вочевидь, у влади є якісь міркування не називати війну війною, не вводити військового стану і навіть не проводити повноцінної мобілізації. В нас, громадян, таких міркувань нема. На сході йде справжня ВІЙНА. Чим скоріше й повніше це усвідомить суспільство, тим більше буде можливостей до завершення цієї війни. Між іншим, українська Вікіпедія вже впровадила поняття «Російсько – Українська війна». Відповідна стаття ведеться 13 мовами, окрім російської. Іншими мовами, щоправда, йдеться про російську інтервенцію до України.
2. Донбас. Це архаїчне поняття з’явилося на початку 19-го століття, в якості скорочення від «Донецький вугільний басейн»: «промисловий регіон, що охоплює Донецьку область без Приазов'я, південь Луганської області, а також прилеглі частини суміжних зі сходу і заходу областей — схід Дніпропетровської (Україна) та захід Ростовської області». Отже, називати Донбасом, як це нині повелося, Луганську та Донецьку області, географічно некоректно. А ще й принизливо, якщо розібратися. Суто по-радянські, коли людей не соромлячись називали трудовими ресурсами, кадрами чи резервом. Якби Волинь із Рівненщиною чи Закарпаття з Прикарпаттям назвати «лісовими масивами» - Волмасив чи Карпмасив, чи це сподобалось їхнім жителям? Так само й Луганщина з Донеччиною мають право на людські назви, а не на зону вугільного басейну. Принаймні, наші Луганщина з Донеччиною.
3. «Двохсоті» та «трьохсоті». Не мені, тиловому та цивільному, вказувати тим, хто воює, як їм називати своїх загиблих та поранених побратимів. Але ті, хто копіює військове арго «на гражданці», мали б думати, що говорять. «Вантаж 200 - умовне кодоване позначення в армії цинкової труни з тілом загиблого солдата, в ширшому сенсі — загиблого солдата. Використовується з часів війни в Афганістані». «Вантаж 300» — воєнний термін, що позначає транспортування пораненого солдата, якого вивозять із зони бойових дій». В країні, де регіон з мільйонами людей називають не за історичною назвою, а в якості вугільного басейну, логічно, що й загиблих та поранених можуть називати нумерованим вантажем. Та чи це гідно для нас? Ті, хто пише чи веде репортаж з військової зони – у вас що, язик не повертається назвати загиблого загиблим, а пораненого пораненим? Чи ви до сих пір думаєте, що ворог не зрозуміє такої шифровки? Ви називаєте гроші «семисотими», чи «вантаж 700» ? Ні? Якось не теє? А загиблого бійця «двохсотим» - нормально?
Якщо ми називатимемо війну війною, загиблих та поранених – загиблими та пораненими, а територію, на якій точиться війна - Луганщиною та Донеччиною, а не механістичним «Донбасом», то матимемо значно більше шансів, що невдовзі й слово «Росія» набуде іншого змісту. Сподіваюсь, що колись це буде просто назва великої географічної території – як Латинська Америка, Південно-Східна Азія чи Балкани. З якою будуть неможливі подальші війни, адже територія не може підло напасти, а держави, яка почала новітню війну, більше не існуватиме.
