Сьогодні у храмах все зелене
Православне Закарпаття Блог для тих, хто вірить та хоче вірити. Інтернет-видання "Православне Закарпаття"
З давніх часів існує благочестивий звичай прикрашати в день Трійці храми і будинки зеленню – гілками берези, а на Закарпатті ще й липи, ліщини та квітами. Зелені гілки дерев нагадують нам про діброву Мамвре, де був дуб, під яким Господь, Свята Трійця, у вигляді трьох ангелів з’явився Авраамові. Ми це бачимо на іконах, які лежать у святковий день на аналої у храмі.
Також день п’ятидесятниці єврейської, старозавітної, в який відбулося зішестя Святого Духа на апостолів – це було свято, коли згадували п’ятдесятий день після виходу євреїв з землі єгипетської, тобто з єгипетського рабства, а бо полону. На п’ятдесятий день вони підійшли до Синайської гори, і там Господь дав Мойсею десять заповідей, які й донині служать нам орієнтиром в нашому житті. Це був час весни, і вся Синайська гора була покрита квітучими деревами. І ось, можливо, саме тому в древній Церкві був звичай в день П’ятидесятниці прикрашати свої храми і будинки зеленню, щоб ніби знову опинитися на горі Синайській з Мойсеєм. Безсумнівно, і в той день, коли учні зібралися, щоб прийняти Святого Духа, їх світлиця також була прикрашена зеленню. У пам’ять цього і ми в цей день прикрашаємо наші храми зеленими гілками і тримаємо квіти в наших руках.
З іншої сторони, колір Духа Святого у символіці також зелений. Адже Дух Божий оживляє, наповнює життям все навколо. Саме через це на свято Трійці та зішестя Святого Духа священики одягають церковний одяг зеленого кольору.
Свято П’ятидесятниці, або день Святої Трійці проходило так
У десятий день після Вознесіння Ісуса Христа, в день іудейського свята перших жнив, коли учні, а з ними й Діва Марія, перебували в Сіонській світлиці, в третій час дня в повітрі почувся сильний шум, як під час бурі. У повітрі з’явилися яскраві язики вогню. Це був вогонь не матеріальний – він був однієї природи з благодатним вогнем, який щорічно сходить в Єрусалимі на Великдень, він світив, не обпалюючи. Носячись над головами апостолів, язики вогню опустилися та спочили на них. Під час цього зовнішнього явища сталася і внутрішня переміна в душах: “наповнилися всі Духа Святого”. – І Богоматір, і апостоли відчули в ту мить незвичайну силу, що діяла в них. Просто і безпосередньо їм було дано понад новий благодатний дар слова – вони заговорили на мовах, яких не знали раніше. Це було дарування, необхідне для проповіді Євангелія по всьому світу.
