3 дні Червеного вина
Центральні вулиці Мукачева на три дні перетворилися в Мекку для винолюбів, ми в цьому переконалися приїхавши знімати сюжет для «Нового». Наймасовіше винне свято України зібрало понад 50 тисяч поцінувачів напою Богів. Люди дегустували та купували.
Звичайне вино брали у пляшки та забирали додому, а на місці пили гарячий глінтвейн, аби зігрітись у лютий січневий мороз. Всі пили, а я тільки ходив та заздрив – довелось їхати в Мукачево власною машиною. Але хоч сфотографувався з крутяцьким бокалом, який знайшли в приємної жіночки в одній із палаток.
Ходили між рядами знімаючи виноробів, вино та турисів і дивувалися з асортименту: гаряче та холодне, з корицею та медом, з пляшки, діжки чи просто з термоса. Сухе, солодке та напівсолодке. Біле, червоне, рожеве – на мукачівському фестивалі «Червоне вино» куштували усе. Майже в кожній ятці нас намагались пригостити кожен своїм вином, ба навіть глінтвейном. Наливали безкоштовно, але потроху. Нашому оператору Бейлі довелось пити за двох (я ж бо за кермом). А після кожного сорту вина - обов’язково шматочок сира або горіху, аби смаки не плутались. Десь на ятці 5-й перестав «дегустувати» і оператор. Боявся, що кадри вийдуть кривенькі Тільки потім ще раз спокусився – на глінтвейн від Олександра Ковача. А потім ще раз – на «Унікум» від Урсти :))
Цьогоріч повихвалятись своїм вином приїхали й угорці. Словом, надибали ми на фесті ятку з токайського регіону Угорщини. Вони привезли на «Червене вино» 6 сортів вина. Розповіла, що вперше на фестивалі, який проводять взимку. Тільки цікаво, як вони через кордон стільки вина провезли, якщо можна тільки кілька літрів? ;))))))))
“Трамінер”, “Фурмінт”, “Сапераві”, “Унікум ”, “Чорний доктор” . Ці слова рідні кожному закарпатцю, хто хоч трохи розуміється на місцевому вині. Наприклад, мене дідусь змалку вчив не просто пити, а й шанувати вино. Цей духм’яний напій для нас закарпатців не тільки якесь алкогольне пійло – це щось таке, що змушує гордитись за наш край.
Понад 80 виноробів і 50 сортів. По обіді журі визначило чиє вино було найкраще, традиційно переможець отримав справжнього коня від мерії міста. Хоча якийсь маленький був, можливо гуцульської породи.
Стартував фестиваль ще в суботу, а от сьогодні останній день. За три дні фестивалю тут продали понад 5 тисяч літрів духм’яного напою. Мені здалось, що цього року було менше «бариг», які просто скуповують вино у селах і перепродають на фесті. Хоча, винні фестивалі дійсно популярні серед справжніх місцевих приватних виноробів, адже це чи не єдиний спосіб продати товар. Бо аби реалізовувати його в магазинах потрібно придбати ліцензію за 500 000 гривень – таких грошей у виноробів із сіл просто немає.
