Тотожність

Кілька вкрай суб’єктивних думок, які нагромадилися за останні півроку на рівні чуттєвості. Чомусь мені здається, що аналогічні роздуми нагромадилися в багатьох інших, тому я й вирішив свої опублікувати.

Прихід Партії регіонів у виконавчу владу Закарпаття співпав з початком моєї роботи на Мукачево.net. Пам’ятаю, як у 2010 році, насамперед, губернатор, а також окремі члени його команди намагалися сподобатися. Усім: людям, ЗМІ. Вони пробували бути відкритими, демократичними. Дещо їм вдавалося. Либонь, не щомісяця керівник краю проводив прес-конференції, реагував на зауваження журналістів, оприлюднював декларації.

Як не парадоксально, але закарпатські регіонали спочатку обрали шлях, відмінний від того, яким рухалася останні два роки вся Партія регіонів та влада. Тому в розмовах колег-журналістів, або експертів завжди хтось робив ремарку, мовляв, закарпатська П� та П� з штабом на Липській/Банковій/Грушевського – це не одне і те саме.

За останній рік земляки «виправилися»: вони почали дружно крокувати в ногу зі своїми однопартійцями – до закритості, авторитаризму, цинізму, тощо.

Мізерна кількість прес-конференцій лідера, постановочні інтерв’ю, відверте лукавство, коли губернатор заявляє, що підтримує закон про наклеп, паралельно фінансуючи низку проектів, які повсякчас чорнушать усіх направо і наліво.

Вибори стали жирною крапкою цієї еволюції. І на фактажному рівні, і на рівні відчуттів.

Тепер навряд хтось робитиме ремарки про інакшість закарпатських регіоналів, коли чутиме на адресу П� будь-який, навіть найбільш лайливий епітет, якими рясніє Facebook (так звана свідома думаюча аудиторія). Тепер лише знаки тотожності.

Цікава деталь: за результатами виборів і закарпатські, і столичні регіонали вважають, що обраний ними шлях – вірний, адже начебто результативний.

Але загнати людей у стійла – невже це успіх? Та і всіх не заженеш. Прийде час, коли і «раби» захочуть свободи…