Галас навколо Ревізора

Жодних сумнівів, програма Нового каналу – це найвдаліше «попсове» втілення гоголівської ідеї на ТБ. Важко сказати, чи було б шоу таке успішне без Ольги Фреймут. Це ми дізнаємося лише тоді, коли вона піде. Якщо піде. Але я особисто проти.

 

Багато хто пояснює популярність «Ревізора» на Закарпатті провінційністю, зокрема і журналісти, коментуючи резонанс навколо приїзду знімальної групи до краю. Не виключаю, що дехто з колег навіть скептично прицмокував.

 

Та як на мене, це не зовсім так. 

 

Я так думаю не тому, що кращої думки про жителів області, ніж окремі мої колеги. Хоча, мабуть, все ж кращої, бо я не просто сказав «фе» та обрав найпростіше пояснення, а за звичкою подумав, чому ж ще люди так скажено реагували на новини Мукачево.net про білявку і її команду.

 

По-перше, на Закарпатті, либонь, не на кожному кроці – заклади громадського харчування.

 

По-друге, далеко не всі вони задовольняють наші запити на якість товарів та послуг, особливо, коли йдеться про співвідношення з ціною.

 

По-третє, ця несправедливість залишається невирішеною, «кочує» з одного закладу до іншого, а головне – накопичується в людях, стає для них чимось звичним, як і примхливі неуважні офіціанти, чи брудні надщерблені склянки.

 

І «Ревізор» – це шанс помсти за попередні приниження та страждання, а Ольга Фреймут – втілення справедливого судді, чи може Робін Гуда, який обов’язково покарає «негідників». Що не кажіть, вдале втілення.

 

Усе це природні інстинкти, але якраз у них і криється провінційність. Бо ми повинні самі відстоювати своє право на якість в обслуговуванні. При чому, щодня.