Блог Тужанського Дмитра

Медіа. Погорєлов. Ножиці

Тужанський Дмитро Політичний оглядач

 

Вчора мені зателефонували з телеканалу ЗІК та запросили на програму про міського голову Ужгорода Віктора Погорєлова. Я відмовився. Не тому, що не хотів. Просто фізично не зміг би бути сьогодні у Львові.
 
Кажуть, я не перший, хто відмовився. Але чимало з тих інших – не через брак часу чи зайнятість, а через острах бовкнути щось не те на камеру (хоча деякі з цих людей часто виступають інсайдерами), адже програма «Хто тут живе?» заточена під викриття.
 
Проігнорувати її вирішив і сам міський голова Ужгорода. Це його рішення, і воно доволі прогнозоване. Не тому, що мер чогось, або когось боїться, хоча, звісно, у програмі його не хвалитимуть. 
 
Як на мене, Віктор Погорєлов просто обрав ось таку позицію щодо медіа. На мою думку, вона помилкова, і як на мене, саме вона спровокувала увесь «медійний шквал» навколо його персони.
 
Кілька думок з цього приводу.
 
Найперше. Мені також здається, що міський голова Ужгорода повинен бути більш відкритим, як і вся міська рада, частіше проводити прес-конференції, бачитися з журналістами. Але водночас у мене не було жодного разу, аби Віктор Погорєлов відмовився зі мною розмовляти особисто, зокрема і по телефону. Для особливо збочених на політичній ангажованості зауважу, що останнього разу – два тижні тому – я телефонував з чужого номеру, бо в самого раптом закінчилися гроші на рахунку.
 
Далі. Сьогоднішня увага до міськради та персонально до мера з боку медіа поступово перетворюється у змагання «Хто круче дорікне Погорєлову». Я не закликаю не критикувати владу, робити її прозорішою і так далі, але пропоную поглянути на все з ось такого боку.
 
Завважте, навряд з приходом Погорєлова в Ужгороді стало більше проблем, ніж було раніше. Якщо дехто вважає, що більше, то ненабагато.
 
Але і медіа краю зараз зовсім інші, ніж рік-два тому, особливо Інтернет. Тоді мало хто сидів у Facebook, хіба заради фото котів, сайти мало готували власних матеріалів, мало «копали», та і було їх не так багато (до речі, у 2011 році було запущено 4-5 амбітних онлайн-проектів з акцентом на Ужгород). Більше того, попередній очільник Ужгорода мав потужний медійний ресурс і відбивався з усіх сил. Відтак, чимало проблем в інформпросторі зводилися до взаємної перестрілки лайном, тобто до абсурду.
 
Сьогодні вже йдеться не про абсурд, а повноцінний тролінг влади Ужгорода. І багато у чому – виправданий, фактажний. У випадку з ботом у Facebook – навіть креативний. 
 
Зараз очевидно, що Віктор Погорєлов потрапив у інформаційну пастку, яку політологи називають інформаційними ножицями.
 
Але разом з міським головою ризикують потрапити у пастку і медіа, адже накопати «гарячого» на мера зараз простіше простого. Більше того, останнім часом з’явилося чимало бажаючих повідомляти «свіжачок» регулярно.
 
Та усе це об’єктивні умови переходу будь-якої спільноти до стану відкритості. Особливо, це стосується медіа. Прийде час, і журналісти ставитимуться до тем, новин та статей по-іншому. 
 
Сьогодні закарпатські медіа стають вільнішими, і це дорослішання зараз – на проміжній стадії: журналісти, робота яких раніше була «мочити» за наказом, далі продовжують «мочити», але тих, кого хочуть. Часом за наводкою (інсайдерська інформація), часом після провокації (позиція мера щодо медіа). Часом, як і раніше, за наказом.
 
Ситуація зі згадками про Віктора Погорєлова в медіа за останні півроку – яскраве цьому свідчення. І щоб змінити ситуацію, очільнику обласного центру треба змінити свою позицію щодо цього всього.
 
Ігнорувати медіа далі – малопродуктивно. Знову заганяти їх в «стійло цензури та темників», як це намагається робити нинішні очільники держави з Печерських пагорбів – як ми бачимо, також. 
 
Єдиний вихід – ставати більш відкритим, мобільним. Звичайно, це важко, особливо, коли за спиною не все стерильно. Та альтернативи нема. І тут багато залежить від команди (інформаційників, консультантів, експертів), яка поруч з політиком.
Коментарі -
Зачекайте...