На Закарпатті з'явилися тимурівці
Робити добрі справи і не просити нічого натомість – по-справжньому благородно. Уже чотири роки учні Малораковецької загальноосвітної школи допомагають односельчанам. Волонтерський загін піклується перш за все старенькими та людьми з особливими потребами.
Хвіртка у двір Єлизавети Іванівни ніколи не зачиняється. Відколи донька вийшла заміж і живе далеко, найчастіші гості в будинку - школярі. Поратись по господарству самій у 82 уже нелегко, - каже жінка.
Втім охочих допомогти вистачає. Учні місцевої школи навідуються до старенької щотижня. Залюбки беруться за будь-яку роботу. Єлизавета Іванівна - одна з тих, про кого піклуються місцеві волонтери. Організували шкільний загін під назвою «Милосердя» учні Малораковецької школи ще чотири роки тому.
Головний девіз волонтерів - «Чужої біди та самотності немає», радість та теплосимволізують яскраві краватки, якими школярі неабияк пишаються.
Відрадно, що діти самі проявляють ініціативу допомагати іншим, - кажуть педагоги. Адже волонтерство виховує в учнів доброту та милосердя. Волонтер – це звучить гордо, - вважають школярі, адже їх допомога в наш час потрібна багатьом.
