Діти з закарпатських Вільшан ходять до школи з екстримом

Втім найбільш небезпечні вони для малолітніх дітей, які нерідко без супроводу дорослих по таких аварійних конструкціях змушені ходити до школи.

За знаннями дітвора села Вільшани ходить до місцевої школи, втім, отримує ще й неабиякий екстрим. Адже шлях до навчального закладу для більшості учнів пролягає через дерев’яний місток, котрий гойдається від кожного подиху вітру. З роками старшокласники вже навіть перестали відчувати небезпеку від такої стометрової подорожі. Хоч десятирічний міст і ремонтують час від часу, та цього вистачає ненадовго. Нині, додає директор школи, конструкція знову аварійна: ще з весни міст нахилився на один бік. Аби і далі не наражати своїх дітей на небезпеку, селяни власними силами вирішили відремонтувати переправу. Та чи вистачить коштів на те, аби довести справу до завершення, поки невідомо, - каже Іван Савка, Вільшанський сільський голова.

Розібрати дерев’яну конструкцію планують за кілька днів. Втім для того, аби відновити короткий шлях до школи, знадобиться не менше місяця, та й то лише за умови, якщо знайдуться необхідні кошти, аби поміняти троси та відновити дерев’яний настил переправи. Втім, навіть коли міст відремонтують, місцеві сумніваються, що відновлена переправа стане безпечною для сільських дітлахів. Кажуть, альтернатива нестійкій переправі все ж існує: можна побудувати понтонний міст. Коштів на таку розкіш у селян, зрозуміло, немає, тож доведеться місцевим і далі щодня хвилюватись за своїх дітей та лише мріяти про нову, міцну та безпечну переправу.