Педагог з Ужгородщини вже понад десяток пісень присвятила Україні
Закарпатська піснярка Олена Товтин із селища Середнього, що на Ужгородщині, усе своє життя присвятила дітям, адже багато років пропрацювала в дитячому садку: спочатку вихователем, а потім – завідуючою.
Доля Олени Юріївни – нелегка. Проте жінка на неї не скаржиться і продовжує залишатися оптимісткою та дарувати радість оточуючим своїми піснями.
Пані Олено, цікаво, коли ви вперше почали писати вірші?
— Пригадую, що рифмувала рядки ще зі шкільних років, проте жодного вірша з тих пір у мене не збереглося, адже я не надавала тоді цьому жодного значення. Спочатку писала про природу, свій клас, учительку… В мене часто виходило так, що на запитання я відповідала римою, і це відбувалося ніби випадково. В дитинстві навіть цього остерігалася, адже боялася, що люди засміють, неправильно мене зрозуміють. Здається, що талант частково передався мені від матері, адже вона також вміла говорити римованими рядками. Було ввійде у хату з двору і віршем нам розповість, яка погода та що там діється. А почала записувати і впорядковувати свої пісні, адже я сама пишу і музику, і тексти, лише два роки тому. Тепер їх назбирала вже понад сотню. До того ж пишу святкові сценарії для школярів.
Як вам вдається писати пісні без спеціальної музичної освіти?
— Спочатку наспівую мелодії, а потім пишу тексти. Музичної освіти не маю, зате вмію грати на баяні ще зі шкільних років. Думаю, якщо є дар Божий, то людина й без освіти зможе реалізуватися чи в музиці, чи в будь-якій іншій творчій діяльності.
У вас багато пісень про Україну…
— Це тому, що джерелом мого натхнення є наша рідна українська земля, не розумію тих, хто її зневажає. Я свою країну люблю, тому багато пісень – патріотичні.
А ще що вас надихає до творчості?
— Мої чотири прекрасні внучки, для котрих також радо пишу. Часто в піснях виливаю і свій смуток, адже скоро мине три роки з того часу, як помер мій чоловік, втрату якого важко переживала.
Загалом у мене є дитячі, молодіжні, естрадні, весільні пісні та колядки. Нещодавно підбірку своїх пісень подала до Інституту вдосконалення кваліфікації вчителів, звідки вони розлетяться по закарпатських школах. Крім того, деякі з моїх пісень були надруковані у спеціалізованих виданнях.
Творчість – складний процес, який потребує чимало зусиль… Що в цьому випадку є для вас відрадою?
— Найбільшою радістю є ті моменти, коли бачу, що мої твори викликають у аудиторії щирі емоції. Пригадую випадок, коли написала пісню про маму і діти співали її на одному зі шкільних вечорів. Тоді майже всі мами в залі плакали. Це ті моменти, коли розумієш, що твоя творчість відгукується в інших серцях.
Цікаво, а які у вас мрії на майбутнє?
— Моєю мрією є те, щоб мужніла і процвітала незалежна Україна, щоб був мир і спокій.
Яна Мийсарош, Новини Закарпаття
Коментарі -
