Книга про закарпатського лікаря Айболитя

Книга про закарпатського лікаря Айболитя

Ще 8 листопада, на Дмитра, Дмитрові Снігурському виповнилося б 90 років

Минулого тижня  в обласній універсальній бібліотеці презентували своєрідну книгу – «За покликом серця». Вона про безмежно чуйного, мудрого й унікального лікаря-невролога, педагога Дмитра Снігурського (яке гарне прізвище!), якому недавно могло б виповнитися 90. Але 10 років тому, на Миколая, добрий лікар Айболить відійшов у вічність. Відійшов, хоча дуже хотів дожити до 2000 року.

Як слушно зауважила упорядниця видання, провідний методист медичної бібліотеки ОМІАЦ Наталія Вакула, служіння людині, її здоров’ю та щастю – ось уся суть заклопотаного й благородного життя Дмитра Снігурського. Колишній завідувач неврологічного відділення обласної клінічної лікарні Іван Ігнатович пригадав, що хоч Снігурський і був феноменальним діагностом, проте, бувало, й помилявся. Щоправда, мав мужність це визнати і, звісно, зробити належні висновки. Народний художник України Володимир Микита детально розповів про свою працю над портретом Снігурського, який, на жаль, нині зберігається аж в Кіровоградському художньому музеї. Водночас метр, виявляється, хоче докласти всіх зусиль для повернення свого шедевра на батьківщину. Натомість племінник лікаря, доктор фізико-математичних наук Олександр Снігурський, мріє про те, аби в Ужгороді з’явилася вулиця Дмитра Снігурського. Завдяки головному бібліографу Наукової бібліотеки УжНУ Оксані Лютій присутні побачили чудові документальні кадри, де сивочолий лікар на її 60-річчі виголошував тост, жартував. Вдова художника Йосипа Чернія Надія пригадала, який магічний вплив мало ім’я Снігурського навіть у Москві, що її чоловік також написав неповторний портрет організатора неврологічної служби Закарпаття. Директор Центру нейрохірургії та неврології, професор Володимир Смоланка акцентував, як захоплювався гордою, впевненою  ходою або ерудицією свого вчителя, звисновкувавши, що такі світлі постаті наповнюють собою цілий вік і таких людей ніколи не забувають. Провідному кардіологу Олександру Сабініну спливло, зокрема, на гадку, як одного разу журналістка Леся Кешеля плакала в ординаторській, схвильована двома причинами – слабким здоров’ям Дмитра Снігурського і його незгодою дати інтерв’ю...

Книга «За покликом серця» містить і маловідомі сторінки біографії Дмитра Снігурського (до речі, з різних причин лікар усе життя прохолостякував), цікаві спогади учнів, колег, друзів, а також бібліографію і фотоматеріали. «Дмитро Олександрович не мав наукових ступенів, хоча наукою займався все життя. Рівнем своїх знань не поступався академіку. Він завжди казав: «Я практик, я лікар, я роблю хворих здоровими. І мені це подобається», –  така зворушлива цитата зі спогадів племінниці лікаря Олени Карачевцевої.

І не можу стриматися, аби й самому не сказати кілька слів про цього воістину неординарного чоловіка. Високий, двометровий, дивний дядько з білими, як сніг, бородою, бровами й волоссям ніби й тепер перед моїми очима. Пригадую й те, як ми влітку 1994 року відпочивали в спортивно-оздоровчому таборі «Скалка», ледь не щодня сиділи поряд на лавичці біля волейбольного майданчика і читали...

Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...